29 серпня — День пам'яті загиблих учасників АТО


Іловайський котел – найстрашніша трагедія в історії сучасної України. Розслідування цієї провальної операції досі триває. До сьогодні жоден генерал та військовий командувач не може взяти на себе відповідальність за накази, відсутність наказів, загалом командування Іловайською операцією.
Українці повинні усвідомити і пам’ятати масштабність цієї трагедії! Кожен громадянин країни зобов’язаний вшанувати пам’ять про загиблих патріотів нашої держави!
Президент України Петро Порошенко 8 вересня 2014 року пообіцяв, що найближчим часом буде проведено розслідування факту оточення та загибелі військових під Іловайськом. Президент наголосив, що винні будуть покарані.
Четвертий рік минув після Іловайської трагедії, а Генпрокуратура й досі не передала матеріали кримінальної справи до суду.
15 липня 2016 року на засіданні Верховної Ради України Генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що результати розслідування є засекреченими і тільки особи, що мають допуск до державної таємниці зможуть отримати до них доступ.
Поряд з початком слідства у військовій прокуратурі 4 вересня 2014 р. розпочала своє власне незалежне публічне розслідування Іловайської трагедії тимчасова парламентська комісія. Вона всього за півтора місяці зробила більше, ніж усі правоохоронні органи!
Із звіту ТСК, який був опублікований ще 20 жовтня 2015 року вбачається, що наші військові були фактично змучені систематичними обстрілами реактивними системами залпового вогню і артилерійськими системами з території Російської Федерації та перебували відрізаними від основних сил Сектору — Д. Поставка продовольства і боєприпасів в райони зосередження підрозділів була неможлива.
Практично щодня керівництво АТО і Генерального штабу отримувало донесення від командування Сектору — Д про фактичний стан справ, рідні та близькі наших бійців шляхом проведення масових акцій під будівлями Адміністрації Президента, Міністерства оборони та Генерального штабу намагались звернути увагу політичного і військового керівництва країни на трагічний розвиток подій.
У відповідь від керівництва АТО командування сектору багаторазово чуло звинувачення в панікерстві, а суспільство намагалися заспокоїти порожніми обіцянками і розповідями про інформаційну війну з боку противника.
Необхідні кардинальні рішення штабом АТО не приймались. Війська продовжували нести втрати.
Чисельність угрупування Сектору Д, яка на 23 липня становила близько 4000 військовослужбовців, до ранку 23 серпня скоротилося до 1000 осіб.
Напередодні параду в Києві, 23 серпня 2014 року від Державної прикордонної служби України надійшла інформація про виявлення на території Сектору Д колон броньованої техніки, яка висувається з території РФ в напрямку населених пунктів Амвросіївка, Кутейникове.
Доповідь керівника Сектору Д генерала Литвина П.М. в штаб АТО о 14.30 23 серпня про виявлені колони російської техніки була розцінена як паніка і залишилась без уваги і прийняття рішень.

Приблизно о 10.30 24 серяпня, під час параду в Києві, офіцери штабу Сектору Д на чолі з полковником Ромигайло П.Д. з передового командного пункту в лісопосадці на трасі Амвросіївка-Кутейникове спостерігали колону бронетехніки російської армії загальною чисельністю понад 100 одиниць, у складі бойових машин десанту, танків, самохідних артилерійських установок, а також великої кількості тентованих КАМАЗів з боєприпасами та особовим складом, які на великій швидкості рухались вглиб території України.
Інформація про колону російської бронетехніки полковником Ромигайло П.Д. доведена до начальника штабу АТО генерала Назарова та начальника Генштабу Муженку В.М.
В результаті, вже до полудня 24 серпня російські війська силами самохідних артилерійських установок ударили по тилах Сектору Б, розташованих в Секторі Д.
Водночас, тодішній міністр оборони Гелетей В.В. і начальник Генерального штабу Муженко В.М. ввели в оману парламентську комісію і громадську думку, стверджуючи, що інформацію про масований перетин державного кордону регулярними частинами Російської Федерації вони отримали лише 25 серпня 2014 року.
Окрім того, станом на 24 серпня в зоні бойових дій в розпорядженні керівництва Сектору Д залишилось не більше 300 військовослужбовців, озброєних стрілецькою зброєю, які на 80% складалися зі штабу, підрозділів зв'язку, охорони та ремонтників.
Такою чисельністю організувати оборону і протистояти просуванню регулярних військ Російської Федерації у складі чотирьох батальйонних тактичних груп було неможливо.
Оточеним під Іловайськом українським частинам 29 серпня були запропоновані командуванням РФ умови виходу з кільця. Але, всупереч досягнутим домовленостям, в шести кілометрах південніше Іловайська, колону зустріли шквальним вогнем.
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос через рік після трагедії оприлюднив офіційні втрати під Іловайськом: загинуло 366 бійців: «429 людей поранено, 128 потрапили в полон, а 158 досі вважаються зниклими безвісти». І це – тільки офіційні дані. Військової техніки та озброєння сил АТО було знищено на 298 мільйонів 300 тисяч гривень.
В основі причин, які привели до Іловайської трагедії, полягають фундаментальні проблеми в організації оборони країни:
1. Невведення військового стану призвело до дезорганізації управління військовими діями, що значною мірою зумовило Іловайські події.
2. Помилкові кадрові рішення істотно ускладнили обстановку, а неадекватні дії Міністра оборони Гелетея В.В. і начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройними Силами України Муженка В.М. призвели до іловайської трагедії.
На думку членів комісії, трагічному розвитку подій реально могла перешкодити своєчасна реакція зазначених осіб на інформацію про вторгнення російських військ, що надходила з 23 серпня 2014 року."

Але ці жертви сталися внаслідок злочинного неприйняття рішень (як це було в секторі «Д»), коли сил на виконання початкового завдання не було, політичного рішення на відповідь вогнем на російську територію не було, наказу про виведення із зони обстрілу теж не було.
Іловайська трагедія мала не лише важкі військові, але й не менш тяжкі політичні наслідки для країни.

Зволікання суду й утаємнення інформації щодо Іловайська означає, що керівництво країни не бажає робити висновків із допущених помилок. Не бажає на них вчитися. Це означає, що брехня й боягузтво вищих командирів заохочуються і схвалюються, що керівництво армії залишиться таким же некомпетентним і бездарним. В інтересах суспільства — докласти всіх зусиль, щоб суд відбувся найближчим часом. І брехня начальника Генштабу Муженка у справі Іловайська — це справжня зрада. Це зрада пам'яті. Зрада довіри, яку Український Народ виявив Муженку, передавши йому до рук життя своїх синів.

Популярность: 1% [?]