30 вересня церква вшановує пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії

За переказами, у II столітті в язичницькому Римі жила благочестива вдова Софія, яка не приховувала своєї віри в Ісуса Христа. Мала вона трьох донечок, що носили імена головних християнських чеснот: Віру, Надію і Любов. Софія виховала дівчаток у любові до Бога, навчивши не прив’язуватися до земних благ. Чутка про приналежність до християнства цього сімейства дійшла до імператора Адріана, відомого своїми гоніннями на християн, і він побажав особисто побачити трьох сестер і їхню матір. Усі четверо постали перед правителем і без страху сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим у Нього.
Здивований сміливістю юних християнок, імператор переконував їх відректися від віри. Проте всі аргументи і красномовство виявилися марними, і сестри-християнки не змінили своїх переконань.
«Я з радістю піду до любого мого Господа Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо схилила голову під меч і так віддала свій дух Богові. Молодші Надія та Любов, яких надихнула мужність старшої сестри, зазнали подібних мук: їм відсікли мечем голови.
Святу Софію не покарали тілесно, але прирекли її на ще страшніші душевні муки від розлуки із закатованими дітьми. Страждальниця поховала останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху смерть і прийняв її багатостраждальну душу в небесну обитель. Свята Софія, зазнавши за Христа великих душевних мук, разом з дочками зарахована Церквою до сонму святих.
Це сталося приблизно 137 року. Старшій Вірі тоді було 12 років, середній Надії – 10, а молодшій Любові – лише 9 літ.
Мощі святих мучениць із 777 року покояться в Ельзасі, у церкві Ешо.
Сьогодні всіх жінок, які носять ці імена вітають з Днем янгола. З давніх часів було прийнято кожній Вірі, Надії, Любові і Софії дарувати букети квітів і шоколадні цукерки. За традицією іменинниці відправлялися на вранішню службу в храм, щоб вшанувати своїх батьків. Цього дня жінкам дозволялося не працювати, навіть не поратися по дому. В багатьох сім’ях – це день вшанування найрідніших членів сім’ї: матері, сестер, доньок.
Вірою у Христа, Надією на Вічне життя і Любов’ю до Бога та ближнього стверджується людська душа. А народжуються ці чесноти через вищу мудрість – в перекладі – Софію. Щоб зберегти їх, треба бути готовим до жертви: іноді — до зречення власного егоїзму, іноді – до пролиття власної крові. І наскільки б це не було важко, пам’ятаймо: саме віра, надія і любов, закарбовані подвигом та скеровані Мудрістю, здатні відкрити нам ворота Царства Небесного!
Тож, хочу побажати всім Віри в душі, Любові в серці та Надії на краще та мирне майбутнє!
Божого благословення Вам, Вашим рідним та близьким!

З повагою,

Голова Партії захисників Вітчизни,
Народний депутат України
2, 3, 4, 6 скликань Юрій КАРМАЗІН

Популярность: 1% [?]