22 червня – День скорботи й вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Щорічно, згідно Указу Президента від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років, їх подвигу та жертовності, відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
22 червня 1941 року гітлерівські війська вторглися на територію СРСР, порушивши Договір про ненапад. Сто дев'яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу — від Баренцевого до Чорного моря. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Наші війська чинили героїчний опір, мужньо тримали оборону захисники Брестської фортеці, Києва, Одеси, Севастополя, Ленінграда, Москви та інших міст, воїни військових округів.
Вторгнення супроводжувалося нанесенням масованих ударів по військових і стратегічних об'єктах, а також населених пунктах.
У кровопролитній війні Україна понесла великі втрати, серед загиблих — понад 5,5 млн мирного населення, 2,5 млн — солдати.

Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів слов'ян та інші народи, віднесені нацистами до так званої «нижчої» раси.
Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви.
Пам'ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов'язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було тієї Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі й не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й Української нації.
Ми завжди пам'ятатимемо ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей.
Хочу нагадати, що 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато інтервенцію до Автономної Республіки України Крим та міста Севастополя з подальшою окупацією півострова. 27 лютого Збройними силами Російської Федерації у формі без розпізнавальних знаків «зелені чоловічки» захоплено й блоковано адміністративні будівлі, аеропорти, установи зв'язку, засоби масової інформації у Сімферополі та Севастополі, а також Верховну Раду Криму. В середині березня 2014 року на українсько-російському кордоні в Білгородській, Брянській, Воронезькій, Курській, Ростовській областях та Краснодарському краю Російської Федерації було дислоковано понад сто російських військових баз, на території яких була зосереджена важка військова техніка (здебільшого танки, а також гелікоптери та літаки) та контингент військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, в кількості близько 30-40 тисяч осіб. Протягом квітня — травня 2014 року силами Федеральної служби безпеки Російської Федерації, Головного розвідувального управління Збройних Сил Російської Федерації та незаконних збройних формувань з числа найманців різних національностей, екіпірованих військовою зброєю було здійснено системний збройний напад на органи місцевої влади та ключові об'єкти інфраструктури і мас-медіа у Донецькій та Луганській областях. Протягом 7 — 27 квітня, подібно „Кримському сценарію“, „зеленими чоловічками“ було проголошено „Донецьку та Луганську народні республіки“. 15 травня 2014 року Генеральною прокуратурою України дані бандоформування було кваліфіковано як терористичні організації, які насильницько-збройним шляхом здійснюють терор на сході України. Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня 2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану, про те, що Президент України своїми указами провів 6 мобілізацій, що грубо порушує статтю 106 п. 20 Конституції України та інші закони України. Тобто, починаючи з початку 2014 року ми ведемо важку боротьбу за нашу цілісність, незалежність, демократичність, суверенність та європейський вибір.
Я впевнений в нашій перемозі. Бо ми єдині, ми мужні, ми – Українці.
Кожен раз в цей День ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни,, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.
Бажаю всім ветеранам і свідкам тих днів довгих років життя, здоров'я і щастя, а їх дітям і внукам — гордості за свою країну та своїх предків.
Ви стали взірцем для сучасної молоді, вдихнули в неї впевненість і наполегливість, наснагу і бажання, патріотизм та єдність української нації в подоланні нинішніх негараздів в Україні. Україна вічна і нікому не поставити її на коліна.
Вічна пам’ять загиблим. Честь живим героям!
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
З повагою, Юрій Кармазін

Популярность: 2% [?]