Пам’ять про Крути як досвід для захисту Вітчизни

Рівно 100 років минуло з дня трагічної події в історії України – Бій під Крутами. Дуже тривалий час дану подію замовчували та приховували. В Україні відзначення бою під Крутами розпочалися лише напередодні проголошення її незалежності. 29 січня 1991 року за ініціативою Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг. На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали в Україні лише 2004-го. За рік перед цим, у січні 2003-го Леонід Кучма підписав розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут». І тільки в 2006 році на місці бою встановили пам’ятник. На початку 2012 року на місці дерев'яного хреста на Аскольдовій могилі було встановлено справжній пам'ятник крутянцям: виготовлений із дорогого каменя «козацький хрест», у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата із святого Євангелія — «Найбільша любов — життя покласти за друзів». Показово, що пам'ятник встановили не президенти, урядовці, депутати та інші високопосадовці, які впродовж багатьох років клялися це зробити, а звичайні громадяни.
29 січня 1918 року розпочався повномасштабний наступ з боку російських більшовиків та незважаючи на свої втрати вони вперто просувались вперед. Бій тривав більше, ніж 5 годин, де українці зазнали також значних втрат. За свідченням очевидців у студентів та юнкерів закінчувалися набої і скінчилися снаряди для гармати. Загони більшовиків почали обходити позиції захисників з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який на них чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але, отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал, Петлюра рушив на Київ, оскільки, на його думку, найбільша небезпека була саме там.
Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Більшовики, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили, і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах. Згодом з'ясувалося, що не вистачає близько 30 студентів, що стояла найближче до станції. Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з більшовицького боку (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів. Утрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками.
Ось як описує ці події колишній голова Генерального секретаріату Центральної Ради Дмитро Дорошенко:
«Коли з боку Бахмачу і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі ані єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидкуруч загін зі студентів і гімназистів старших класів і кинули їх — буквально на забій — назустріч прекрасно збройним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на «позиції». В той час, коли хлопці (які у більшості не тримали ніколи в руках рушниці) безстрашно виступили проти більшовицьких загонів, що насувалися, начальство їх, група офіцерів, залишилася в потягу і влаштувала тут пиятику у вагонах; більшовики без зусиль розбили загін молоді і погнали його до станції. Побачивши небезпеку, ті, що знаходилися в потягу, поспішили дати сигнал до від'їзду, не залишившись ні на хвилину, щоб захопити з собою когось з бігучих... Шлях на Київ був тепер абсолютно відкритий. Говорять, ініціатива відправлення на видиму загибель декількох сотень нещасної молоді належала військовому міністрові Н. В. Поршу.»
В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду Українську державність.
Однак, в порівнянні з Брест-Литовським договором, який дав змогу визнати в світі Українську державність, Мінські домовленості призводять до втрати суверенітету та територіальної цілісності України.
Надзусилля, жертовність і героїзм одних мають і зворотний бік – безвідповідальність інших. Так було і у бою під Крутами. Так відбувається й сьогодні
І саме зараз дуже важливо згадати ті історичні події тому, що як і 98 років назад, Росія підло та підступно напала на Україну, посягаючи на її цілісність, незалежність та суверенітет. Як і тоді, РФ стверджує, що у нас громадянська війна і не має російських військ в Україні, вбиваючи наших дітей, солдат та мирних жителів.
Характерним стало те, що в той час наші юнаки йшли в бій із ржавими гвинтівками у порваних бушлатах так само, як і наші добровольці пішли на фронт зі старою зброєю та без форми.
Історія має закономірність повторюватись.
Ми на своїй Святій Землі, з нами солідарний весь Світ, за нами Правда, з нами Господь!
Разом ми переможемо.
За нами Україна!

Пам'яті тридцяти
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

З повагою, Юрій Кармазін

Популярность: 1% [?]