Монакська декларація та резолюція, прийнята Парламентською асамблеєю ОБСЄ Українській владі не указ


Суддя відхилила клопотання сторони захисту, щодо долучення депутатської вимогу до справи.

Судді Печерського районного суду м. Києва
Медушевській А.О.
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-а
Голови Партії захисників Вітчизни, народного депутата України II, III, IV та VI скликань Верховної Ради України, сенатора Міжнародного парламенту безпеки і миру, першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя
Кармазіна Ю.А.

Клопотання-Депутатська вимога
про дотримання вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінально-процесуального Кодексу України та доручення до матеріалів справи витягу з Монакської декларації та резолюцій, прийнятих Парламентською асамблеєю ОБСЄ на 21 щорічній сесії 5-9 липня 2012
У зв’язку з колосальною увагою, прикутою міжнародною та українською громадськістю, зверненнями громадян щодо порушення вимог Конституції України, міжнародних норм, ратифікованих Верховною Радою України, кримінально-процесуального Кодексу України я перебував під час судового засідання, спостерігаючи за ходом процесу.
Мною було встановлено грубе порушення прав підсудного Луценка, якому, всупереч ст. 218 Кримінально-процесуального Кодексу України, взагалі не було пред’явлено копію обвинувального висновку за начебто вчинення особливо небезпечних злочинів, передбачених ч. 3 ст.364, ч. 3 ст. 365 КПК України.
Ці порушення продовжуються і далі. Так, всупереч вимог ч.ч. 4, 5 ст. 277 КПК України суд не виконав вимоги закону про роз’яснення потерпілому його права на підтримку обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі. Більше того, як керівник авторського колективу з розробки Кримінального Кодексу України, стверджую, що не встановлений оціночні критерії, які є обов’язком елементом складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України «істотна шкода», а не просто висновками державних обвинувачувачів Лобань Д., Зінченко Є., Клименко В., в постанові про зміну в обвинувачення в суді, висновки про те, що «порушено охоронювані законом, передбачені ст.ст. 31, 32 Конституції України, права Давиденка». Окрім того, суд відмовився викликати потерпілого для встановлення обставин, а також для переконання у виконанні вимог ч. 3 ст. 277 КПК України про вручення копії постанови потерпілому прокурорами. Також, не була витребувана постанова, видана на підставі ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка і є правовстановлюючим документом. А також, не вжито заходів до допиту судді – заступника Голови апеляційного суду м. Києва Приндюк М.В., яка санкціонувала проведення оперативно-розшукових заходів і без рішення якої підписи підсудних не мали ніякого юридичного значення, бо дані оперативно-розшукові заходи проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника і тільки після санкціонування з боку судді, постанова є чинною, винесена іменем України та є обов’язковою для виконання на всій території України. Також порушено право підсудних ЛуценкаЮ.В., Тарасенка В.І. і Павлжнкова О.К. на відкладення справи не менше ніж на 3 доби, що є категоричним приписом Закону.
Під час розгляду справи щодо Луценка Ю.В. 5-9 липня 2012 року прийнята Парламентською асамблеєю ОБСЄ на 21-й щорічній сесії Монакська декларація та Резолюції в якій зазначається, що будучи занепокоєними загальним погіршенням політичного становища в України з точки зору виконання нею своїх зобов’язань в галузі прав людини. Верховенства закону та демократії, уважно відслідковуючи за судовими процесами по кримінальним справам за обвинуваченням Ю. Луценка, беручи до уваги чисельні недоліки (зокрема, поміж іншого, відсутність незалежних судових органів, понаднормове )

В провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням Тимошенко Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального Кодексу України.
5 серпня 2011 року суддею Печерського районного суду м. Києва Кірєєвим Р.В. оголошено постанову про зміну стосовно Тимошенко Ю.В. міри запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Як керівник групи по підготовці Кримінального Кодексу України, вважаю, що вказана постанова незаконна та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права джерел міжнародного права та національного законодавства.
Суддею Печерського районного суду м. Києва Кірєєвим Р.В. у резолютивній частині зазначеної постанови визначено гіпотетичні твердження, у формі можливих дій, а не дій, що мали місце у дійсності. КПК України підставами для застосування будь-якого запобіжного заходу визнає виключно фактичні дії.
Відповідно до ст. 274 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен керуватись відповідними статтями глави 13 цього Кодексу.
Глава 13 КПК України передбачає лише одну форму звернення до суду щодо застосування до особи взяття під варту або зміни з менш суворого запобіжного заходу на взяття під варту. Це форма – внесення подання до суду.
Як вбачається, у судовому засіданні 05.08.2011р. прокурором не вносилось подання про взяття Ю.В. Тимошенко під варту.
Прокурором Фроловою Л.О. у клопотанні були використанні гіпотетичні твердження, зокрема в якості обґрунтування про заміну запобіжного заходу підсудній Тимошенко Ю.В.: «що підсудна своїми діями в судовому засіданні перешкоджає як встановленню істини у справі, так і намагається перешкодити розгляду справи».
Серед підстав для застосування запобіжних заходів КПК України, зокрема ст. 148 Кодексу, не передбачає такої підстави, як «намагається перешкодити розгляду справи». Тому вбачається явне порушення норм чинного законодавства.
Як керівник групи по підготовці Кримінального Кодексу України, ознайомившись з показаннями свідків та іншими «доказами» по справі, взагалі не вбачаю кримінально караних діянь у діях Тимошенко Ю.В.
Звертаю вашу увагу на те, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Частина 2 ст. 29 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, визначених законом. Це передбачено і ст.14 КПК України.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» п. 3 постановлено: «Роз’яснити судам, що взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки».
Окрім того, цією з постановою п. 13 встановлено: «Роз’яснити судам, що обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого».
Застосування цього запобіжного заходу вимагає від суддів мудрості, виваженості, сміливості та небайдужості до долі особи, щодо якої вирішується питання.
З огляду на наведене, згідно вимог ст. 152 Кримінально-процесуального Кодексу України, прошу змінити Тимошенко Ю.В. запобіжний захід із взяття під варту на особисту поруку.
В свою чергу, я, Кармазін Юрій Анатолійович, Голова Партії захисників Вітчизни, народний депутат України II, III, IV та VI скликань Верховної Ради України, сенатор Міжнародного парламенту безпеки і миру, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, у минулому Голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю та корупцією, ручаюсь за належну поведінку та явку обвинуваченої Тимошенко Ю.В. за викликом і зобов’язуюсь у разі необхідності доставити її в суд на першу про те вимогу.
Про суть справи, за якою обирається запобіжний захід, мені пові-домлено.
Я також попереджений про те, що коли обвинувачена Тимошенко Ю.В., щодо якої обраний даний запобіжний захід, буде ухиля¬тися від слідства і суду, то на мене може бути накладено грошове стягнення, передбачене ст. 152 КПК України, в розмірі до 200 не¬оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З повагою,
Народний депутат України,
Голова Партії Захисників Вітчизни,
Сенатор Міжнародного парламенту
безпеки і миру Юрій КАРМАЗІН