Вірші про мову від народу


Як справжній народний депутат, Юрій Кармазін знаходиться серед народу в важкі для України часи. Адже на карту поставлено не лише питання мови, але й нації. Саме тому, Голова Партії захисників Вітчизни, своїм перебуванням серед мітингуючих висловлює свою підтримки і єдинство. Багато людей підходить до нього зі словами подяки. А є і такі, що дарують йому свої вірші. Ось декілька з них патріотичних, від всієї душі написаних віршів, викладаємо на сайті.

Після зруйнування у 1660-х рр. польським військом Трахтемирівського монастиря Межигірський монастир став шпиталем для старих запорожців. На їхнє утримання Запорізька Січ передала у власність монастиреві земельні володіння та щорічно виплачувала значні грошові кошти.
1683 — козацька рада Запорозької Січі постановила запрошувати до січової Покровської церкви служителів саме з Межигірської обителі.

1691 — монастирю підпорядковано найближчі до Січі монастирі: Лебединський, Самарський тощо.
1703 — згідно з грамотою Петра І, монастир утратив ставропігійний статус.
1710 — відновлено ставропігію монастиря
1735 — запоржці, що утвердилися кошем на р. Підпільній, підтвердили «військовий» статус Києво-Межигірського монастиря.

Межигірський Козацький Монастир і Могили.

Душі там стоять козацькі,
На Святій землі.
Там могили, та не братські,
В древньому селі.

Там вони дожили віку,
В небеса не йдуть.
Та чекають там каліки,
Внуки що по-чтуть.

І в молитві все-ж згадають!
Козаків з Січі.
Та вже правнуки не знають,
Хто тримав мечі.

І що тут, тих запорожців,
Без очей та ніг.
Межигірські Святі мощі,
Правнук не зберіг.

Над могилами не плачуть!!!
Там! Де був вівтар!!!
До небес построїв дачу,
Український цар.

Там гуде! Та то не вітер!
То Козацький Крик!
Їх могили просто витер,
Той, що красти звик. 07.07.2012

Ми тут яструбки!

Громадяни стисніть руки,
Бидлом НЕ мовчить!
Геть женить з Країна, Разом гвалт кричить

Убівають все в Кра'ні
Затикають рот!
Мова наша так не згине!
Пiднiмайсь народ

Повставали захищати
Свою мову й дiм!
Доки буде но знущатись!?
Хам тут Господин

В наших стiнах вас гвалтують
творять бєспрєдєл
Вас народ, давно не чують
Ви тут «не удел».
В купi разом наша сила
стисни кулаки
Геть кричить. З кра'ні Круки
Мі в ний яструбки