Кармазін вимагає від влади зупинити цинічне закриття державних і комунальних закладів охорони здоров’я в м. Одесі


Прем’єр-міністру України
Азарову М. Я.

Генеральному прокурору України
Пшонці В.П.

Уповноваженому Верховної Ради
України з прав людини
Карпачовій Н.І.

Голові Одеської обласної
державної адміністрації
Матвійчуку Е.Л.

Голові Одеської обласної ради
Пундику М.В.

Щодо скасування неправомірних рішень Одеської міської ради, які грубо суперечать Конституції України та направлені на незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я в м. Одесі, а саме на закриття комунальної установи «Міської клінічна лікарня № 7», 2 протитуберкульозних диспансерів та 7 міських стоматологічних поліклінік, внаслідок чого грубо порушується право громадян на отримання належної медичної допомоги, та притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Одеської міської ради відповідно до ч. 2 ст. 184, ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України за прийняття вказаних рішень

Д Е П У Т А Т С Ь К И Й З А П И Т
в порядку ст. 15 Закону України
«Про статус народного депутата України»

Шановні Миколо Яновичу, Вікторе Павловичу, Ніно Іванівно,
Едуарде Леонідовичу та Миколо Володимировичу!
Проблема збереження здоров’я населення посідає провідне місце серед за-вдань та напрямів державної політики кожної держави.
Невід'ємне право людини на життя і здоров'я, що знайшло своє відображення в ряді статей Конституції (статті 5, 27), одержало відповідний розвиток у ст. 49, ч. 1 якої наголошує, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Змісту цієї статті кореспондують положення ст. 25 Загальної декларації прав людини та ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, відповідно до яких кожна людина має право на такий життєвий рівень, що включає медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, а держава, визнаючи право людини на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я, вживає заходи щодо створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби.
Для більшості українців одним з найбільш важливих серед закріплених Конституцією України соціальних прав є право на безкоштовну медичну допомогу. Про це свідчать, зокрема, результати опитування, що проводилося у 2010 році Київським міжнародним інститутом соціології.
Статтею 49 Конституції, автором положення якої я є, передбачено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Зазначене положення деталізовано у ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», відповідно до ч. 3 якої мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Натомість, останнім часом в Україні спостерігаються прямо протилежні тенденції, а саме — масове необґрунтоване скорочення мережі закладів охорони здоров’я, що грубо порушує норми Основного Закону України та конституційне право громадян України на охорону здоров’я. Виходячи з того, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64), а ст. 49 Основного Закону таких випадків не передбачає, то існуюча мережа зазначених закладів може бути скорочена лише в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64). Скорочення такої мережі в інших випадках є незаконним. Під скороченням слід розуміти насамперед зменшення загальної кількості, а також ліквідацію, перепрофілювання, інші форми реорганізації існуючих закладів охорони здоров'я, їхніх структурних ланок, зменшення кількості ліжко-місць певного профілю, кількісного і якісного складу медичного персоналу, якщо це порушує існуючі нормативи і знижує рівень охорони здоров'я населення.
Проте, нехтуючи приписами Конституції України та вимогами чинного законодавства одеська міська влада під виглядом реформування й оптимізації закладів охорони здоров’я незаконно скорочує їх чисельність, спричиняючи величезну шкоду правам жителів міста, що підтверджується наступним.
Звертаю Вашу увагу на те, що наразі в м. Одесі внаслідок прийняття рішень міською радою м. Одеси відбувається тотальне закриття мережі медичних та лікувальних закладів, що є грубим порушенням норм чинного законодавства.
Так, однією з серйозних проблем у м. Одесі стало закриття міської лікарні № 7, яка обслуговувала близько 350 000 мешканців Суворовського району м. Одеси. Рішенням Одеської міської ради № 1410-VI від 19.10.2011 р. комунальну установу «Міська лікарня № 7» перетворено на комунальну установу «Міська поліклініка № 7», тобто, фактично, комунальна установа «Міська лікарня № 7» ліквідована.
Крім цього, рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1288-VI з метою оптимізації мережі лікувально-профілактичних установ комунальної власності територіальної громади міста Одеси з трьох існуючих протитуберкульозних диспансерів № 3 (вул. Ак. Філатова, 10), № 4 (вул. Ата-мана Головатого, 30) створено один на базі протитуберкульозного диспансеру № 2 (вул. Новосельського, 101), при цьому головних лікарів переведено у статус завідуючих відділеннями.
Звертаю Вашу увагу на те, що м. Одеса та Одеська область за чисельністю хворих на туберкульоз займає лідируючі позиції на території України. Саме тому, скорочення та реорганізація таких закладів є ганебним і таким, що істотно підриває надання належного медичного лікування та, загалом, підриває забезпечення охорони здоров’я наших співвітчизників.
Додатково, на сесії, що відбулась 23 грудня 2011 року, Одеською міською радою прийнято ряд рішень, а саме: № 1656-VI «Про реорганізацію комунальних установ «Міська стоматологічна поліклініка № 2» та «Міська стоматологічна поліклініка № 9» шляхом приєднання до комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 1» та затвердження Статуту комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 1» у новій редакції», № 1657-VI «Про реорганізацію комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 6» шляхом приєднання до комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 4» та затвердження її Статуту у новій редакції», №1658-VI «Про реорганізацію комунальних установ «Міська стоматологічна поліклініка №10» та «Міська дитяча стоматологічна поліклініка №4» шляхом приєднання до комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка №3», № 1659-VI «Про реорганізацію комунальних установ «Міська стоматологічна поліклініка № 8» та «Дитяча міська стоматологічна поліклініка № 5» шляхом приєднання до комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 5» та затвердження Статуту комунальної установи «Міська стоматологічна поліклініка № 5» у новій редакції». Вказаними рішеннями та прийнятими на їх виконання рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради протиправно скорочено чисельність комунальних стоматологічних поліклінік у м. Одеса з 11 до 4, що є цинічним порушенням прав мешканців міста.
З наданої мені інформації, вбачається переведення міських стоматологічних поліклінік на господарський розрахунок.
Бюджетне фінансування стоматологічних поліклінік скорочено. За рахунок коштів бюджету фінансується лише 1\4 посадового окладу працівників. Для лікарів, в залежності від кваліфікації, встановлюється обов’язковий щомісячний план з надання медичних послуг вартістю 10 000 гривень і вище, в той час як заробітна плата медичного персоналу складає 1100 -1200 грн. Міські стоматологічні поліклініки з 1 березня та з 1 квітня, керуючись, зокрема, листом Управління охорони здоров’я Одеської міської ради від 20.02.2012 р. № 01-07/207, надають медичну допомогу населенню на платній основі відповідно до прейскурантів, затверджених головними лікарями медичних закладів, згідно яких медична допомога тарифікується за кількістю складових послуги, що надаватиметься. Так, наприклад, середня вартість встановлення пломби, включаючи огляд та консультацію, становить близько 500 гривень. Безкоштовно отримати стоматологічну допомогу у комунальних установах м. Одеси відтепер можуть лише ветерани війни та праці й прирівняні до них особи. Отже, звичайні пенсіонери, соціально незахищені верстви населення фактично позбавлені доступу до стоматологічної допомоги.
Для визначення правомірності встановлення плати за надання медичної допомоги звернемось до системного аналізу законодавчого регулювання цієї сфери. Так, пунктами 9, 11 Постанови Кабінету Міністрів № 1138 від 17 вересня 1996, якою затверджено „Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах” передбачено надання на платній основі послуг з зубного протезування та стоматологічної допомоги, що надається населенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здоров'я.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2002 від 29 травня 2002 року, положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страху-вання, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та перелік таких послуг мають бути визначені законом. При цьому, перелік таких платних послуг не може втручатися у межі безоплатної медичної допомоги.
З наведеного тлумачення Конституційного Суду України та системного аналізу норм Конституції України можна дійти висновку, що встановлення пе-реліку платних медичних послуг підзаконним актом — постановою Кабінету Міністрів України № 1138 від 17 вересня 1996 року, якою затверджено „Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах” грубо суперечить нормам чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене, слід зауважити, що зменшення загальної кількості комунальних медичних закладів та переведення останніх на господарський розрахунок не відповідає Концепції Загальнодержавної програми «Здоров'я 2020: український вимір», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1164-р від 31 жовтня 2011 року, відповідно до якої метою Програми є збереження та зміцнення здоров'я, профілактика та зниження показників захворюваності, інвалідності та смертності населення, підвищення якості та ефективності надання медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості і захисту прав громадян на охорону здоров'я.
Існуюча система охорони здоров'я хоча і не в повному обсязі задовольняє потреби населення у високоякісній та ефективній медичній допомозі, проте, будь-які дії посадових осіб не повинні погіршувати становище системи охорони здоров’я, зменшувати мінімально гарантований зміст та обсяг прав і свобод громадян, що існував раніше.
Рішення Одеської міської ради та дії вказаного органу місцевого самоврядування, спрямовані на реорганізацію лікувально-профілактичних установ міста обласного значення, спричинюють ряд додаткових негативних наслідків.
Так, переведення комунальних медичних установ на госпрозрахунок супроводжується значним підвищенням вартості медичних послуг, що фактично унеможливлює доступ до них соціально незахищених верств населення, в тому числі й пенсіонерів.
Встановлення в закладах комунальної власності високих тарифів на стоматологічні послуги та одночасно низький рівень посадових окладів лікарів призведе до ситуації, коли кваліфіковані спеціалісти залишать комунальні установи через доцільність організації приватних послуг в даній сфері, що поступово остаточно зруйнує комунальну систему закладів стоматологічної допомоги.
Внаслідок дій міської влади щодо оптимізації сфери охорони здоров’я відбудеться скорочення чисельності медичних працівників, що окрім позбавлення населення гарантованого рівня медичної допомоги, призведе до вивільнення робітників, збільшення кількості безробітних громадян.
Наголошую на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 184 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я. Якщо ж службова особа при виданні нормативного акта, що передбачає скорочення медичного закладу, перевищила свої повноваження, то її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів – ч. 2 ст. 185 КК і за ст. 3665 КК, як перевищення влади або службових повноважень.
Звертаю Вашу увагу, що наведені дії Одеської міської ради є грубим порушенням вимог чинного законодавства, та можуть бути підставою для притягнення службових осіб Одеської міської ради до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 184, ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Невжиття негайних заходів реагування ставить під загрозу існування України як соціальної, правової держави згідно з ст. 1 Основного Закону, приписи якого набувають декларативний характер. У соціальній, правовій державі є неприпустимим домінування комерційних інтересів окремих осіб, які ставлять під сумнів дію Конституції України та створюють загрозу забезпеченню реалізації конституційних прав громадян, знищуючи та спотворюючи зміст найважливіших соціальних гарантій, здійснюючи підміну цих понять шляхом розуміння останніх та закріплення їх у правосвідомості юридично необізнаної більшості громадян як засобу підприємницької діяльності, джерела отримання прибутку.
Відповідно з ст. 6 Закону України „Про прокуратуру”, органи прокуратури вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Згідно з ст. 16, 22 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням законодавства з питань охорони здоров’я, вживають заходів до збереження мережі закладів охорони здоров'я.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Закону України „Про статус народного депутата України”,
ПРОШУ:
1. Прем’єр-міністра України:
1.1. Доручити відповідним міністерствам та відомствам вжити невідкладних заходів реагування щодо припинення грубого порушення чинного законодавства внаслідок прийняття Одеською міською радою рішень № 1288-VI від 20.09.2011 р., № 1410-VI від 19.10.2011 р., № 1656-VI, № 1657-VI, № 1658-VI, № 1659-VI від 23.12.2011 року, та вчинення посадовими особами вказаного органу місцевого самоврядування дій, що призвели до скорочення у м. Одеса чисельності комунальних закладів охорони здоров’я, збереження існуючої мережі лікувально-профілактичних установ комунальної власності на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Генерального прокурора України:
1. Організувати перевірку законності прийняття Одеською міською радою рішень № 1288-VI від 20.09.2011 р., № 1656-VI, № 1657-VI, № 1658-VI, № 1659-VI від 23.12.2011 року, якими скорочена чисельність комунальних закладів охорони здоров’я, законності закриття Міської клінічної лікарні № 7 та встановлення тарифів на медичні послуги в стоматологічних поліклініках, що належать до комунальної власності.
2. Перевірити в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України факти можливого вчинення посадовими особами Одеської міської ради злочинів, передбачених ч. 2 ст. 184, ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
3. Хід перевірки взяти на особистий контроль.
4. За результатами перевірки та виявлених порушень вжити заходів прокурорського реагування шляхом внесення протесту на рішення Одеської міської ради № 1288-VI від 20.09.2011 р., № 1410-VI від 19.10.2011 р., № 1656-VI, № 1657-VI, № 1658-VI, № 1659-VI від 23.12.2011 року та притягнути винних осіб до встановленої законом кримінальної відповідальності.

3. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
3.1. Відкрити провадження та призначити перевірку фактів грубого порушення посадовими особами Одеської міської ради та іншими особами конституційних прав громадян України на належний рівень та безоплатність медичної допомоги, що виражається у скороченні кількості закладів охорони здоров'я та стягненні плати з громадян, яким надаються стоматологічні послуги у комунальних установах м. Одеси.
3.2. За наслідками перевірки, внести на розгляд уповноважених органів відповідні акти реагування, щодо прийняття по кожному з наведених фактів рішення в порядку ст. 97 КПК України.
3.3. Вжити заходів щодо недопущення порушення конституційних прав громадян України на безоплатну медичну допомогу.

4. Голову Одеської обласної державної адміністрації:
4.1. З метою забезпечення суворого дотримання ст. 49 Конституції України вжити заходів з припинення грубого порушення чинного законодавства внаслідок прийняття Одеською міською радою рішень № 1288-VI від 20.09.2011 р. від 23.12.2011 року, № 1656-VI, № 1657-VI, № 1658-VI, № 1659-VI від 23.12.2011 року, та вчинення дій, якими незаконно скорочено чисельність існуючих закладів охорони здоров’я, збереження існуючої мережі лікувально-профілактичних закладів на території м. Одеси та забезпечення конституційних прав громадян на безоплатну медичну допомогу.
4.2. У зв’язку з тим, що я, на підставі ч. 6 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України», маю намір бути присутнім та брати участь у розгляді даної вимоги, прошу повідомити про дату, час та місце її розгляду.

5. Голову Одеської обласної ради:
5.1. Організувати на черговому засіданні Одеської обласної ради розгляд питання щодо недопущення скорочення існуючої мережі закладів охорони здо-ров’я в м. Одесі, внаслідок прийняття Одеською міською радою рішень № 1288-VI від 20.09.2011 р., № 1410-VI від 19.10.2011 р., № 1656-VI, № 1657-VI, № 1658-VI, № 1659-VI від 23.12.2011 року та вжиття заходів щодо збереження існуючої мережі лікувально-профілактичних установ комунальної власності на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
5.2. У зв’язку з тим, що я, на підставі ч. 6 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України», маю намір бути присутнім та брати участь у розгляді даної вимоги, прошу повідомити про дату, час та місце її розгляду.

Про прийняті рішення та вжиті заходи прошу повідомити мене в установленому законом порядку. При наданні відповіді прошу вказувати номер та дату депутатського запиту.

З повагою Юрій КАРМАЗІН
(посвідчення № 389)