Новий КПК для владної верхівки?


Народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правосуддя Юрій Кармазін в оцінці нового КПК категоричний: його прийняття призведе до хаосу у правовій системі держави.
Чого чекати від нового кодексу? На превеликий жаль, у мене на думку приходить одне слово — хаос... Ми всі очікували» що цей Кримінально-процесуальний кодекс вирішить всі потреби відразу: і демократизацію, і спрощення процесу, захистить права як потерпілих, так і обвинувачених від свавілля з боку правоохоронних і судових органів влади. Без сумніву, ми сподівались, що новий КПК вплине на долю наших політичних в'язнів, яких на сьогодні в Україні вже сотні.
Ніяк він на їх становище не вплине! Таке враження, що нинішні очільники держави збираються залишитись при владі назавжди і не думають про те, що найближчим часом можуть опинитися в опозиції. Пора закінчувати писати закони під себе, закони потрібно приймати для народу.
КПК в такому вигляді — це диверсія проти України і не розуміти цього може тільки сліпий або глухий. Складається враження, що хтось навмисно підклав під українське суспільство міну уповільненої дії.
Переважна більшість вчених та практиків не просто не підтримують його, а щиро здивовані, як можна було проект КПК в такому вигляді взагалі вносити у Верховну Раду. Такої думки і фахівці з Інституту стратегічних досліджень, Конституційного Суду України, прокуратури, міліції тощо.
Вивчивши та проаналізувавши більшу частину проекту КПК, можна сказати, що загальні його положення — прогресивні і мають право на існування.
Водночас про особливу частину цього не скажеш. У запропонованому Президентом України проекті КПК не передбачено зміни чинної системи досудового слідства, практично не впроваджується (як того хотілося б і як це є в цивілізованих країнах) інститут суду присяжних, не прописано на який термін обирається слідчий-суддя, яким чином він звільняється тощо.
Цей КПК створено під керівну верхівку, щоб тримати контроль над суддями. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» вже давно визнаний як недосконалий усіма європейськими право захисними структурами і Венеціанською комісією. Наразі простежується чітка спроба подальшої узурпації судової влади і правоохоронної діяльності з боку нинішньої верхівки.
Загалом, якщо обговорювати весь негатив в новому КПК, — забракне шпальт в журналі. Перерахую основні моменти.
По-перше, вводять нібито суд присяжних. І вводять лише для тих злочинів, за які передбачено довічне ув'язнення (усього 15 з понад 400 статей Кримінального кодексу). Суд присяжних складатиметься з трьох осіб. Це просто насмішка. Суд присяжних призначається для того, аби мінімізувати вплив на прийняття рішення з боку зацікавлених осіб. Хіба троє осіб здатні забезпечити такі гарантії? Ніколи! Згадаймо хоча б часи радянського правосуддя, де в складі суду було двоє народних засідателів. Хіба вони мали вплив на рішення суду? Тоді для чого

робити профанацію? Нагадаю, що в демократичних державах суд присяжних складається з 10-15осіб. І вплинути на них практично неможливо.
Автори проекту мали намір мінімізувати застосування такого запобіжного заходу, як взяття під варту. Але яким чином — не сказано. І зрозуміло чому. Бо нині це одна з основних статей «лівих» прибутків правоохоронців. За те, аби не брати людину під варту, суми хабарів сягають десятків тисяч доларів.
Тому, насамперед, слід визначитися: за які злочини слід уникати взяття під варту. Чи, скажімо, доцільно арештовувати за економічні злочини? Адже є така форма, як застава. Чи не краще за перебування людини під час слідства на волі розробити сітку заставної оплати? Скажімо, якщо людина винна державі 35 тис. грн., то брати з неї заставу в 15 тис. грн. Якщо підозрюваний порушив умови запобіжного заходу, то застава тут же йде в дохід держави.
Якщо під заставою будуть тисячі підозрюваних, то кошти, внесені як застава, можуть використовуватись державою як резервний фонд. Вигідно і державі, і слідству. А зараз скільки коштів йде на утримання осіб, які далеко не завжди виявляються винними?
Наступне. Один із принципів незалежності слідчих — це створення слідчого Комітету. Відповідно до перехідних положень Конституції України 1996 року протягом 5 років в Україні мали створити слідчий комітет. Минуло 15 років, але ніхто навіть не згадує про це.
Розширюють права на ведення слідства різним силовим структурам, скоро дійде до того, що ЖЕКи будуть вимагати право проводити розслідування проти мешканців. До речі, СБУ за новим КПК буде мати право розслідувати кримінальні справи за 75 складами злочинів. Для чого це???
У всьому світі аналогічні служби займаються виключно питаннями, пов'язаними із захистом держави від зовнішніх посягань. Це що? Нерозуміння, чи намагання «завантажити» службу і відволікти її від основних завдань?
Мною разом із членами робочої групи було розроблено та подано до Верховної Ради законопроект про статус та гарантії діяльності слідчих на базі якого можна було б створити слідчий комітет.
Незважаючи на те, що парламент двічі приймав цей законопроект у другому читанні, завдяки Президенту Віктору Ющенко його було вдало провалено.
Зрозуміло, чому слідчий комітет є невигідним для багатьох. Бо сьогодні розслідувати кримінальні справи рвуться усі, бо завдяки порушеній кримінальній справі можна будь-кого поставити під контроль. Тож, поки не буде слідчого комітету, який би КПК не був золотим, — користі він принесе мало.
Треба визнати: проект КПК був заздалегідь приречений на невдачу, оскільки був розділений на три частини, і різні правоохоронні структури перетягували ковдру на свій бік: суд бачить по-своєму, прокуратура — по-своєму, інші правоохоронні органи — теж по-своєму. Потрібно було призначити одного голову робочої комісії, як це було із підготовкою Кримінального кодексу, і цей кодекс давно було би прийнято парламентом не під когось, а для народу.
Я очолював тоді робочу групу і хочу зазначити, хоч я не є прибічником Леоніда Кучми, але він неодноразово приймав мене з питань розробки Кримінального кодексу і суттєво вплинув на його кінцевий результат.

Сьогодні до кого б я не звернувся, щоб донесли всю небезпеку до Президента України, ніхто не може цього зробити, Ті, хто може донести до нього правду, не мають шансів потрапити до нього. А ті, хто має шанси, або не хочуть загострювати ситуацію, або бояться донести власну думку.
Я переконаний, що необхідно перед прийняттям проекту КПК як закону обов’язково обговорити його за участю Президента України, науковців, депутатів від різних політ сил. Потрібно зрозуміти, що прийняття КПК — це не іграшка, це насправді чи не основний закон після Конституції України, який стосується як діяльності всіх гілок влади, так і громадян України.