Кармазін до Герман:"Я Вам пишу — чего же более"

Голова Партії захисників Вітчизни, народний депутат України Кармазін Ю.А. звернувся до  Радника Президента України, Керівника Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних  питань Адміністрації Президента України Герман  Г. М., щодо вжиття невідкладних заходів реагування, спрямованих на припинення наруги голови Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієва М. С. над охоронюваним законодавством України правом громадян на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років та результатом спільних зусиль територіальної громади, яка, проявивши високу громадську свідомість, патріотизм та небайдужість до історії свого народу, реалізуючи своє конституційне право на безпосередню демократію, результатами спільних зусиль звела пам’ятник „Жертвам Голодомору” у селі                                                                                                                                                 Строганівка Приазовського району Запорізької області та порушення кримінальної справи проти Чібуклієва М.  С., який публічно заперечує факт Голодомору

До депутата надійшло звернення від мешканців села Строганівка Приазовського району Запорізької області, які повідомили про свавільні дії голови Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієва М. С., за розпорядженням якого має бути знесений пам’ятник „Жертвам Голодомору”, що встановлений на добровільні пожертвування мешканців села Строганівка. Крім того голова Ботієвської сільської ради не визнає, що на Україні мав місце Голодомор, про що заявляв у присутності сільської громади.

На неодноразові прохання мешканців села увіковічнити пам'ять предків, які безвинно загинули, голова сільради не відреагував, посилаючись на недостачу коштів та відсутність потреби у вшануванні пам’яті замордованих голодом односельчан, адже за його твердженням «на Україні Голодомору не було». Тож місцевій громаді нічого не залишилося як тільки спільними зусиллями збирати кошти на спорудження і облаштування пам’ятника.  Мешканці села таку поведінку сільського голови вважають наругою над їх громадською позицією щодо збереження і примноження історичних та культурних цінностей та пам’яттю про страждання своїх односельчан, які потерпали від репресивних дій тоталітарного режиму.

Пам’ятник  „Жертвам Голодомору” для них становить велику цінність, адже в їх пам’яті досі живі розповіді тих, хто пережив ті страшні події і про тих, хто безвинно загинув через жорстокість комуністичної влади.

Зважаючи, що кожен свідомий українець розуміє наскільки трагічною віхою в історії українського народу і страшним випробуванням для тих, кому довелося жити у ту добу став Голодомор. Це пекельне випробування, яке не всім пощастило пережити. Так, за часи голоду, штучно створеного за політичними мотивами Радянською владою на чолі з комуністичною партією,  загинули мільйони людей в Україні. Голод і його страшні наслідки не оминули і Запоріжжя.

За офіційними даними епіцентром нещастя під час Голодомору стала Запорізька земля, де голодувало майже 100% населення. Саме звідси вивозилася пшениця в голодуюче Поволжья і промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград, а частину переправляли за кордон. Терор голодом призвів до страшних наслідків – майже у кожній родині хтось не дожив до нового врожаю.

В пам’ять всім загиблим і постраждалим від Голодомору  на кошти добровільних пожертвувань мешканців с. Строганівка  Приазовського району Запорізької області встановлено пам’ятник „Жертвам Голодомору”. Доречи, на сьогодні це єдиний пам’ятник „Жертвам Голодомору” у всій Запорізькій області, а отже його цінність для тих, хто пам’ятає і поважає історію свого народу важко переоцінити.

Страшну статистику підтверджують списки померлих у ті роки на території села Строганівка Приазовського району. Вимирали родини, які за віком належали до різних поколінь, знищувався генофонд української нації. У додатку до звернення наведено витяг із списку закатованих голодом в с. Строганівка. Кидається в очі прізвище Орешков – померла уся родина, від малих дітей до найстарших. При цьому графа «причина смерті» рясніє діагнозом «виснаження». Саме виснаження голодом призвело до смерті мільйонів наших співвітчизників. І це лише сумна статистика, за якою стоять мільйони скалічених доль.

Однак голова селищної ради вочевидь не вважає такі страшні події трагічною віхою історії українського народу і відмовляється визнавати факт Голодомору та брати участь у вшануванні жертв тієї доби. Громада села вимушена за власні кошти відроджувати село, віддаючи свою данину  пам’яті безвинно загиблих односельчан та долаючи опір місцевої влади, хоча відродження села та його історичної спадщини – це її прямий обов’язок. Однак, селяни констатують, що  сільська рада не лише неспроможна виконувати  цей обов’язок, а й стає на заваді мешканцям села у їх прагненні вшанувати пам'ять своїх пращурів.

Встановлення пам’ятників на кошти добровільних пожертвувань мешканців свідчить про їх велике прагнення до відновлення культурної та історичної спадщини.

Ст. 66 Конституції декларує, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

українського народу, а й створювати — свідомо чи ні — підґрунтя для історичного безпам’ятства, а отже і загрозу національним інтересам та національній безпеці України у майбутньому.

Згідно ст. 1 Закону України про Голодомор 1932—1933 років в Україні Голодомор 1932—1933 років є геноцидом Українського народу.

Відповідно до ст. 2  Закону України про Голодомор 1932—1933 років публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Згідно ст. 3 Закону України про Голодомор 1932—1933 років органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:

— брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;

— сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932—1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;

— вживати заходів щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932—1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору.

Жодним законодавчим актом не передбачено, що за власним розпорядженням Голови сільської ради може зноситись пам’ятник, встановлений на кошти добровільних пожертвувань.

З отриманням Україною статусу незалежної самобутньої держави українці нарешті можуть голосно говорити про те, що Голодомор став траурною сторінкою нашої історії, про справжні його причини. Сучасна політика президента України повною мірою підтверджує шанобливе ставлення до безвинно загублених жертв радянських репресій.

Так, у своєму виступі присвяченому пам’яті жертв Голодомору 26.11.2010 р. Віктор Федорович заявив: «Даже сегодня трагедию 1932—1933 годов трудно осмыслить. Это был настоящий Армагеддон, когда люди от голода теряли человеческое. Это национальное горе, которое поглотило миллионы невинных, не подлежит забвению. В Украине за время независимости немало сделано и делается для увековечения памяти по убиенным Голодомором, устанавливаются поминальные знаки, памятники и даже целые мемориалы. Больше всего трогают сердце достопримечательности и памятники, возведенные по народному обычаю — на средства, собранные обществом. Это давняя украинская традиция".

Як висновок, у своєму небажанні визнавати Голодомор в Україні і запереченні потреби вшанування його жертв, небажанні сприяти мешканцям села у облаштуванні пам’ятки жертвам цієї жахливої репресії та чиненні перешкод і намаганні знести пам’ятник голова сільської ради Чебуклієв С. М. переступив не лише через свій громадянський обов’язок, а й через свої прямі службові зобов’язання та законодавство України, здійснивши тим самим наругу над пам’яттю мільйонів українців та правами їх нащадків, що самотужки борються з сваволею місцевої влади, відстоюючи загальнолюдські цінності.

Ще кілька років тому Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області був затверджений План заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні: «Рекомендувати сільським, селищним радам встановити та впорядкувати місця поховання на території району. Сприяти громадським організаціям, благодійним фондам, окремим громадянам у їх діяльності з вшанування пам’яті жертв  Голодомору 1932—1933 років в Україні». Тоді, мабуть, факт Голодомору ні в кого сумнівів не викликав. А тепер голова сільської ради вважає за можливе стверджувати привселюдно, що Голодомор – це лише вигадка.

Згідно ч. 2-3 ст. 298 Кримінального Кодексу України умисне  незаконне  знищення,  руйнування  або  пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин — караються штрафом   до   ста   п'ятдесяти   неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк  до  трьох років,  або  позбавленням волі на той самий строк,  з позбавленням права обіймати певні посади  чи  займатися  певною  діяльністю  на строк до трьох років або без такого.

Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо

пам'яток національного значення, — караються позбавленням  волі  на  строк  до  п'яти  років   з позбавленням  права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кримінально-процесуального Кодексу приводом до  порушення  кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств,  установ, організацій, посадових  осіб,  представників  влади,  громадськості або окремих громадян;

Відповідно ст. 97 КПК прокурор, слідчий,   орган  дізнання  або  суддя  зобов'язані приймати заяви  і  повідомлення  про  вчинені  або  підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган

дізнання  або  суддя  зобов'язані  не  пізніше  триденного  строку

прийняти одне з таких рішень:     порушити кримінальну справу,   відмовити в порушенні кримінальної справи,     направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно  вживається  всіх  можливих  заходів, щоб запобігти

злочинові або припинити його.

Згідно положень ст. 112 КПК У  справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу»  та  особами,  посади яких віднесено до 1-3 категорії  посад,  працівниками  правоохоронних  органів  досудове слідство   провадиться   слідчими   прокуратури.   За   постановою Генерального   прокурора   України, його заступників,  прокурора області  та  прирівняних  до  них  прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 16 Закону України „ Про статус народного депутата України”,Ю.Кармазін просить Радника Президента України – Керівника Головного управління  з гуманітарних і суспільно-політичних  питань Адміністрації Президента України Ганну Герман:

1. Сприяти вивченню учнями і студентами навчальних закладів України, особливо південно-східних областей та Автономної Республіки Крим, правдивої історії Українського народу та не викривлених  ідеологією комунізму, що досі використовується деякими ненависниками Української нації при визначенні змісту Голодомору, справжніх обставин та об’єктивних фактів про Геноцид українців 1932—1933 років;

2. Організувати серед посадових осіб адміністрації Запорізької області вивчення Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років» та вжити невідкладних заходів, направлених на облаштування спорудженого громадськістю пам’ятника «Жертвам голодомору» у с. Строганівка Приазовського району Запорізької області – єдиного пам’ятника жертвам Геноциду у Запоріжжі та не допустити його знищення через сваволю місцевої влади;

Також звертається до Генерального Прокурора України:

Взяти на контроль вирішення Прокуратурою Запорізької області  питання щодо притягнення до відповідальності голови Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієва М. С. за                                                         перевищення своїх повноважень,  погрозу  незаконного  знищення об'єкту культурної спадщини – пам’ятника «Жертвам Голодомору» та публічне заперечення факту Голодомору українського народу;

Прокурора Запорізької області:

Вжити невідкладних заходів реагування на перевищення своїх повноважень, погрозу  незаконного  знищення об'єкту культурної спадщини – пам’ятника «Жертвам Голодомору» та публічне запереченням факту Голодомору українського народу головою Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієвим М. С., прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України та порушити проти Чибуклієва М. С. кримінальну справу;

Голову Запорізької обласної державної адміністрації:

1. Взяти на особистий контроль та, в межах наданих повноважень, організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України головою Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієвим М. С. в частині перевищення своїх повноважень, погрози  незаконного  знищення об'єкту культурної спадщини – пам’ятника «Жертвам Голодомору» та публічного заперечення факту Голодомору українського народу, вжити відповідних заходів реагування.

Голова Партії захисників Вітчизни, народний депутат України Кармазін Ю.А. звернувся до  Радника Президента України, Керівника Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних  питань Адміністрації Президента України Герман  Г. М., щодо вжиття невідкладних заходів реагування, спрямованих на припинення наруги голови Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієва М. С. над охоронюваним законодавством України правом громадян на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років та результатом спільних зусиль територіальної громади, яка, проявивши високу громадську свідомість, патріотизм та небайдужість до історії свого народу, реалізуючи своє конституційне право на безпосередню демократію, результатами спільних зусиль звела пам’ятник „Жертвам Голодомору” у селі                                                                                                                                                 Строганівка Приазовського району Запорізької області та порушення кримінальної справи проти Чібуклієва М.  С., який публічно заперечує факт Голодомору

До депутата надійшло звернення від мешканців села Строганівка Приазовського району Запорізької області, які повідомили про свавільні дії голови Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієва М. С., за розпорядженням якого має бути знесений пам’ятник „Жертвам Голодомору”, що встановлений на добровільні пожертвування мешканців села Строганівка. Крім того голова Ботієвської сільської ради не визнає, що на Україні мав місце Голодомор, про що заявляв у присутності сільської громади.

На неодноразові прохання мешканців села увіковічнити пам'ять предків, які безвинно загинули, голова сільради не відреагував, посилаючись на недостачу коштів та відсутність потреби у вшануванні пам’яті замордованих голодом односельчан, адже за його твердженням «на Україні Голодомору не було». Тож місцевій громаді нічого не залишилося як тільки спільними зусиллями збирати кошти на спорудження і облаштування пам’ятника.  Мешканці села таку поведінку сільського голови вважають наругою над їх громадською позицією щодо збереження і примноження історичних та культурних цінностей та пам’яттю про страждання своїх односельчан, які потерпали від репресивних дій тоталітарного режиму.

Пам’ятник  „Жертвам Голодомору” для них становить велику цінність, адже в їх пам’яті досі живі розповіді тих, хто пережив ті страшні події і про тих, хто безвинно загинув через жорстокість комуністичної влади.

Зважаючи, що кожен свідомий українець розуміє наскільки трагічною віхою в історії українського народу і страшним випробуванням для тих, кому довелося жити у ту добу став Голодомор. Це пекельне випробування, яке не всім пощастило пережити. Так, за часи голоду, штучно створеного за політичними мотивами Радянською владою на чолі з комуністичною партією,  загинули мільйони людей в Україні. Голод і його страшні наслідки не оминули і Запоріжжя.

За офіційними даними епіцентром нещастя під час Голодомору стала Запорізька земля, де голодувало майже 100% населення. Саме звідси вивозилася пшениця в голодуюче Поволжья і промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград, а частину переправляли за кордон. Терор голодом призвів до страшних наслідків – майже у кожній родині хтось не дожив до нового врожаю.

В пам’ять всім загиблим і постраждалим від Голодомору  на кошти добровільних пожертвувань мешканців с. Строганівка  Приазовського району Запорізької області встановлено пам’ятник „Жертвам Голодомору”. Доречи, на сьогодні це єдиний пам’ятник „Жертвам Голодомору” у всій Запорізькій області, а отже його цінність для тих, хто пам’ятає і поважає історію свого народу важко переоцінити.

Страшну статистику підтверджують списки померлих у ті роки на території села Строганівка Приазовського району. Вимирали родини, які за віком належали до різних поколінь, знищувався генофонд української нації. У додатку до звернення наведено витяг із списку закатованих голодом в с. Строганівка. Кидається в очі прізвище Орешков – померла уся родина, від малих дітей до найстарших. При цьому графа «причина смерті» рясніє діагнозом «виснаження». Саме виснаження голодом призвело до смерті мільйонів наших співвітчизників. І це лише сумна статистика, за якою стоять мільйони скалічених доль.

Однак голова селищної ради вочевидь не вважає такі страшні події трагічною віхою історії українського народу і відмовляється визнавати факт Голодомору та брати участь у вшануванні жертв тієї доби. Громада села вимушена за власні кошти відроджувати село, віддаючи свою данину  пам’яті безвинно загиблих односельчан та долаючи опір місцевої влади, хоча відродження села та його історичної спадщини – це її прямий обов’язок. Однак, селяни констатують, що  сільська рада не лише неспроможна виконувати  цей обов’язок, а й стає на заваді мешканцям села у їх прагненні вшанувати пам'ять своїх пращурів.

Встановлення пам’ятників на кошти добровільних пожертвувань мешканців свідчить про їх велике прагнення до відновлення культурної та історичної спадщини.

Ст. 66 Конституції декларує, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

українського народу, а й створювати — свідомо чи ні — підґрунтя для історичного безпам’ятства, а отже і загрозу національним інтересам та національній безпеці України у майбутньому.

Згідно ст. 1 Закону України про Голодомор 1932—1933 років в Україні Голодомор 1932—1933 років є геноцидом Українського народу.

Відповідно до ст. 2  Закону України про Голодомор 1932—1933 років публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Згідно ст. 3 Закону України про Голодомор 1932—1933 років органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:

— брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;

— сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932—1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;

— вживати заходів щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932—1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору.

Жодним законодавчим актом не передбачено, що за власним розпорядженням Голови сільської ради може зноситись пам’ятник, встановлений на кошти добровільних пожертвувань.

З отриманням Україною статусу незалежної самобутньої держави українці нарешті можуть голосно говорити про те, що Голодомор став траурною сторінкою нашої історії, про справжні його причини. Сучасна політика президента України повною мірою підтверджує шанобливе ставлення до безвинно загублених жертв радянських репресій.

Так, у своєму виступі присвяченому пам’яті жертв Голодомору 26.11.2010 р. Віктор Федорович заявив: «Даже сегодня трагедию 1932—1933 годов трудно осмыслить. Это был настоящий Армагеддон, когда люди от голода теряли человеческое. Это национальное горе, которое поглотило миллионы невинных, не подлежит забвению. В Украине за время независимости немало сделано и делается для увековечения памяти по убиенным Голодомором, устанавливаются поминальные знаки, памятники и даже целые мемориалы. Больше всего трогают сердце достопримечательности и памятники, возведенные по народному обычаю — на средства, собранные обществом. Это давняя украинская традиция".

Як висновок, у своєму небажанні визнавати Голодомор в Україні і запереченні потреби вшанування його жертв, небажанні сприяти мешканцям села у облаштуванні пам’ятки жертвам цієї жахливої репресії та чиненні перешкод і намаганні знести пам’ятник голова сільської ради Чебуклієв С. М. переступив не лише через свій громадянський обов’язок, а й через свої прямі службові зобов’язання та законодавство України, здійснивши тим самим наругу над пам’яттю мільйонів українців та правами їх нащадків, що самотужки борються з сваволею місцевої влади, відстоюючи загальнолюдські цінності.

Ще кілька років тому Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області був затверджений План заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні: «Рекомендувати сільським, селищним радам встановити та впорядкувати місця поховання на території району. Сприяти громадським організаціям, благодійним фондам, окремим громадянам у їх діяльності з вшанування пам’яті жертв  Голодомору 1932—1933 років в Україні». Тоді, мабуть, факт Голодомору ні в кого сумнівів не викликав. А тепер голова сільської ради вважає за можливе стверджувати привселюдно, що Голодомор – це лише вигадка.

Згідно ч. 2-3 ст. 298 Кримінального Кодексу України умисне  незаконне  знищення,  руйнування  або  пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин — караються штрафом   до   ста   п'ятдесяти   неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк  до  трьох років,  або  позбавленням волі на той самий строк,  з позбавленням права обіймати певні посади  чи  займатися  певною  діяльністю  на строк до трьох років або без такого.

Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо

пам'яток національного значення, — караються позбавленням  волі  на  строк  до  п'яти  років   з позбавленням  права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кримінально-процесуального Кодексу приводом до  порушення  кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств,  установ, організацій, посадових  осіб,  представників  влади,  громадськості або окремих громадян;

Відповідно ст. 97 КПК прокурор, слідчий,   орган  дізнання  або  суддя  зобов'язані приймати заяви  і  повідомлення  про  вчинені  або  підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган

дізнання  або  суддя  зобов'язані  не  пізніше  триденного  строку

прийняти одне з таких рішень:     порушити кримінальну справу,   відмовити в порушенні кримінальної справи,     направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно  вживається  всіх  можливих  заходів, щоб запобігти

злочинові або припинити його.

Згідно положень ст. 112 КПК У  справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу»  та  особами,  посади яких віднесено до 1-3 категорії  посад,  працівниками  правоохоронних  органів  досудове слідство   провадиться   слідчими   прокуратури.   За   постановою Генерального   прокурора   України, його заступників,  прокурора області  та  прирівняних  до  них  прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 16 Закону України „Про статус народного депутата України”,Ю.Кармазін просить Радника Президента України – Керівника Головного управління  з гуманітарних і суспільно-політичних  питань Адміністрації Президента України Ганну Герман:

1. Сприяти вивченню учнями і студентами навчальних закладів України, особливо південно-східних областей та Автономної Республіки Крим, правдивої історії Українського народу та невикривлених ідеологією комунізму, що досі використовується деякими ненависниками Української нації при визначенні змісту Голодомору, справжніх обставин та об’єктивних фактів про Геноцид українців 1932—1933 років;

2. Організувати серед посадових осіб адміністрації Запорізької області вивчення Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років» та вжити невідкладних заходів, направлених на облаштування спорудженого громадськістю пам’ятника «Жертвам голодомору» у с. Строганівка Приазовського району Запорізької області – єдиного пам’ятника жертвам Геноциду у Запоріжжі та не допустити його знищення через сваволю місцевої влади;

Також звертається до Генерального Прокурора України:

Взяти на контроль вирішення Прокуратурою Запорізької області  питання щодо притягнення до відповідальності голови Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієва М. С. за                                                         перевищення своїх повноважень,  погрозу  незаконного  знищення об'єкту культурної спадщини – пам’ятника «Жертвам Голодомору» та публічне заперечення факту Голодомору українського народу;

Прокурора Запорізької області:

Вжити невідкладних заходів реагування на перевищення своїх повноважень, погрозу  незаконного  знищення об'єкту культурної спадщини – пам’ятника «Жертвам Голодомору» та публічне запереченням факту Голодомору українського народу головою Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієвим М. С., прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України та порушити проти Чибуклієва М. С. кримінальну справу;

Голову Запорізької обласної державної адміністрації:

1. Взяти на особистий контроль та, в межах наданих повноважень, організувати перевірку фактів грубого порушення законодавства України головою Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області Чібуклієвим М. С. в частині перевищення своїх повноважень, погрози  незаконного  знищення об'єкту культурної спадщини – пам’ятника «Жертвам Голодомору» та публічного заперечення факту Голодомору українського народу, вжити відповідних заходів реагування.

Також, з подібним зверненням та вимогами, депутат Кармазін звернувся до Гаранта Конституції, Президента України, Януковича В.Ф.

Популярность: 55% [?]