Прийнятий закон про державні закупівлі може призвести до збільшення рівня корупції в країні

17 травня 2011 року Верховною Радою України на пленарному засіданні прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» (реєстраційний номер проекту 7532). У вказаному законі містяться норми, які суперечать Конституції, основоположним принципам та засадам господарської діяльності, закріпленим у міжнародних та національних актах, дія яких може спричинити загрозу національним інтересам, збільшенню рівня корупції та зловживань з боку органів державної влади.

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону в частині: спрощення порядку закупівлі підприємствами, уточнення підстав для застосування процедури закупівлі в одного учасника та встановлення нового механізму застосування процедури закупівлі в одного учасника, згідно з яким відсутня необхідність отримання погодження Уповноваженого органу у сфері державних закупівель, встановлення вичерпного переліку випадків, у яких можлива зміна істотних умов договору про закупівлю, надання можливості продовження строку дії договору про закупівлю на суму не більше 20 відсотків вартості, встановлення механізму закупівлі за рамковими угодами.

Підтримуючи ідею необхідності удосконалення законодавства у сфері державних закупівель, з огляду на те, що розвиток системи державних закупівель, створення умов для її ефективного функціонування, підвищення рівня конкуренції в цій сфері та забезпечення її прозорості на сьогодні є найактуальнішим пріоритетним напрямом внутрішньої державної політики, Голова Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін звернув увагу парламентарів на те, що найбільш розповсюдженими явищами в цій сфері залишаються корупційні дії і зловживання замовників торгів, дискримінації учасників та необ’єктивне і упереджене оцінювання тендерних пропозицій, низька інформованість суспільства щодо таких торгів. На жаль, положення нещодавно прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» (далі — Закон) не тільки не вирішують зазначені проблеми, а й сприяють їх розвиткові та поглибленню, що може спричинити загрозу конкуренції в цій сфері, здійсненню контролю за використанням державних коштів, і в решті решт, зашкодити міжнародному іміджу України, її національній безпеці. Більше того, ряд норм зазначеного Закону суперечать Конституції України, основоположним принципам та засадам господарської діяльності, закріпленим у міжнародних та національних актах.

Так, зокрема, останнім часом стало за правило встановлення повноважень державним органам, які не передбачені Конституцією України чи законами України, які належать до компетенції зовсім інших органів, що не відповідає приписам статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вказаного Закону, то ним, зокрема, встановлюється функція державних органів щодо здійснення моніторингу закупівель, який по суті є здійсненням контролю у сфері закупівель. Порядок здійснення такого моніторингу відповідно до положень Закону має визначити Міністерство економіки України. Проте, з огляду на положення ст. 19 Конституції України, такі повноваження повинні регулюватися на рівні законів, а не актами Мінекономіки.

Також, в порушення ст. 19 Конституції України були прийняті зміни до частини пятої статті 7 Закону, відповідно до яких слова та законами України замінюються словами законами України та актами Кабінету Міністрів України”, тобто, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державний комітет статистики України відповідно до цих змін здійснюють контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, законами України та актами Кабінету Міністрів України.

Суперечать статті 19 Конституції України й положення Закону щодо здійснення закупівель за рамковими угодами. Змінами до статті 13 Закону передбачається, що “особливості укладення рамкових угод, перелік товарів та послуг, які можуть закуповуватись за рамковими угодами, визначаються Уповноваженим органом. Особливості виконання рамкових угод, порядок визначення генеральних замовників та взаємодії замовників з генеральним замовником за рамковими угодами визначаються Кабінетом Міністрів України”, тобто, знову ж таки, питання, які повинні регулюватися на рівні закону будуть вирішуватись на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

Також, Законом розширено перелік винятків із загального порядку проведення державних закупівель, а саме в ст. 2 встановлюється перелік закупівель, на які не поширюється дія цього Закону. Так, із сфери застосування Закону про здійснення державних закупівель виведені, зокрема, закупівля:

платних послуг у розмірі, визначеному нормативно-правовими актами, які надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування або іншими особами, уповноваженими такими органами, та обов'язковість отримання яких установлюється законодавством;

— товарів і послуг, які безпосередньо закуповуються для проведення виїзних гастрольних заходів творчих колективів та виконавців, а також культурно-мистецьких та туристичних заходів і фестивалів, які мають суспільно-політичне, культурне або історичне значення, терміновість і доцільність проведення яких визначаються за дорученням Адміністрації Президента України чи Кабінету Міністрів України”;

— об'єктів державного цінового регулювання і послуг, закупівля яких здійснюється Аграрним фондом відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”. При цьому слід зазначити, що згідно із цим Законом державне цінове регулювання запроваджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням ринкової кон'юнктури щодо окремих об'єктів, а такими об’єктами може бути переважна більшість сільськогосподарської продукції – зернові, борошно, м’ясо, олія тощо, а послугами – послуги банків, транспортні послуги, послуги схову.

Очевидно, що виключивши зазначені об’єкти із сфери регулювання вказаного Закону, тепер державні кошти на закупівлю цих товарів, робіт, послуг витрачатимуться без законодавчої регламентації, без належного контролю та чітко визначеного порядку їх використання, що може негативно вплинути на ефективність та раціональність використання державного майна та коштів та сприятиме виникненню негативних соціально-економічних наслідків.

Викликає обурення виключення із статті 10 абзаців 4, 10, 11, 15, адже тепер фактично ми не отримаємо інформації про те, як же відбувалися закупівлі. Тобто вилучається інформація про: протокол розкриття пропозицій, про відхилення пропозицій (чому вони були відхилені), повідомлення учасників про результати процедури закупівлі, повідомлення про результати проведення попередньої кваліфікації, повідомлення про відміну торгів, звіт про результати проведення процедури закупівлі. З зазначеного очевидно, що скорочується перелік документів, які підлягають обов’язковому оприлюдненню на державному веб-порталі з питань державних закупівель. Залишаються лише короткі оголошення про проведення державних торгів та про їх переможця.

Такі зміни приведуть до неможливості оскарження незаконних рішень та окремих процедур тендерних торгів, оскільки зазначена вище інформація не опубліковується. Також фактично громадськість і учасники закупівель практично позбавляються можливості бути поінформованими щодо деяких результатів та ходу тендерних торгів, тобто процедура державних закупівель не стає прозорішою, а навпаки більш утаємниченою.

Недоцільним та необґрунтованим є внесення змін до частини 2 статті 39 Закону щодо того, що “процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником у разі: нагальної потреби у здійсненні закупівлі у звязку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, які унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення процедур конкурсних торгів, зокрема, повязаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам;”. Таке формулювання дає можливість здійснювати державні закупівлі з одним учасником за наявності особливих економічних чи соціальних умов, при тому, що поняття надзвичайні соціально-економічні умови в зазначеному Законі не визначено, не встановлено й хто ці особливі обставини визначатиме як такі, що дасть можливість широкого та свавільного використання зазначеної норми, оскільки ми ледь не щоденно живемо в особливих соціальних, економічних обставинах. Коректніше застосовувати в даному випадку поняття “надзвичайних обставин”, які чітко прописані в законах України.

Варто наголосити, що відповідно до стаття 7 Закону України “Про основи національної безпеки” загрозами національним інтересам і національній безпеці України є:

- поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;

порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

- істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

- ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

- нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави;

— переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними.

З огляду на все вище зазначене набрання вказаним законом чинності призведе до виникнення факторів, які негативно впливатимуть на процеси становлення правової держави в Україні, її економічну безпеку, соціальний та економічний розвиток. Зокрема, такими негативними факторами є унеможливлення попередження корупційних змов ще на етапі підготовки до проведення закупівлі, що сприятиме розвитку корупції, погіршення відкритості та прозорості державних закупівель, втрата доступу до інформації про всіх учасників торгів та їх цінові пропозиції, що негативно вплине на конкуренцію, оскільки створюється можливість залучення афілійованих між собою компаній та підставних учасників.

Визначальними принципами змін до законів про державні закупівлі повинні бути прозорість процедур закупівель та можливість усім зацікавленим безперешкодно отримувати інформацію як про оголошення тендерів, так і про їх результати, неможливість створення дискримінацій щодо учасників, однозначність розуміння всіх норм закону.

Народний депутат зауважив, що він та інші народні обранці, експертні управління висловлювали зауваження щодо вказаних вище положень та вносили пропозиції для виправлення ситуації, однак, у черговий раз Парламентом не були почуті раціональні ідеї, тому, на даному етапі законотворення Президент України єдиний, хто може, згідно із Конституцією України, шляхом застосування права вето, не допустити набрання чинності недосконалого законодавчого акту.

Конституція України (п. 30 ч. 1 ст. 106) наділяє Президента України правом вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд до Верховної Ради України.

Таким чином, з метою гарантування додержання Конституції України та недопущення виникнення загроз національним інтересам, збільшенню рівня корупції та зловживань з боку органів державної влади Кармазін Ю.А. вже вкотре звернувся до Януковича В.Ф. з вимогою застосувати право вето до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» та повернути його на повторний розгляд до Верховної Ради України з відповідними пропозиціями.