Депутати Верховної Ради продовжують штампувати антиконституційні закони

21-22 квітня Верховною Радою України було прийнято три антиконституційні закони: Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інсайдерської інформації» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо арешту активів, що пов‘язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради безпеки ООН, та визначення порядку доступу до таких активів».

Виходить, вищий законодавчий орган нашої держави займається антиконституційною діяльністю, адже, практично всі рішення, які останнім часом приймає український Парламент фактично є антиконституційними та антинародними.

Свою точку зору стосовно прийнятих законів висловив народний депутат України Ю.А. Кармазін: «Я наголошую, що норми прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інсайдерської інформації» суперечать Конституції та діючому законодавству України, що може призвести до створення правових конфліктів, суперечностей, колізій, прогалин та дерегуляції правовідносин у сфері законодавства про адміністративні правопорушення та кримінального законодавства. Сумнівною вбачається пропозиція щодо деталізації випадків незаконного використання інсайдерської інформації у статті 1639 КУпАП та статті 2321 КК України. У першу чергу це пояснюється тим, що запропонований перелік варіантів незаконного використання такої інформації навряд чи може охопити всі можливі прояви зазначеного явища. До того ж законодавство у сфері обігу цінних паперів досить часто змінюється, і чим більших змін воно зазнаватиме, тим більшого законодавчого втручання потребуватимуть КУпАП та КК України.

Крім того, перелічені у законі випадки незаконного використання інсайдерської інформації дещо не узгоджуються з положеннями статті 45 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Відповідно до висновків Головного науково-експертного управління та Головного юридичного управління прийняття закону було б можливим тільки в разі врахування зауважень, пропозицій та відповідного доопрацювання. Однак, вказані висновки при прийнятті закону враховані не були».

Що ж стосується Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування» Голова Партії захисників Вітчизни у своєму коментарі зазначив: «В даному законі викликає сумнів виключення норми щодо порядку нарахування пені у разі незабезпечення установами банків перерахування страхувальниками страхових внесків до фондів одночасно з видачею (перерахуванням) коштів для виплат заробітної плати (доходу), що може призвести до конфліктних ситуацій між установами банків, фондами та страхувальниками при визначенні розмірів пені та розгляді спорів з цих питань.

Разом з тим, потребує уточнення пропозиція щодо здійснення банківських операцій по обслуговуванню сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У законопроекті пропонується встановити граничну межу суми пені, яка сплачується у разі несвоєчасного зарахування або перерахування на рахунки відповідних Фондів соціального страхування з вини установ банків страхових внесків, пені, штрафів та інших фінансових санкцій. Однак, звертаю увагу, що чинне законодавство містить Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Крім того, законопроект підлягав відхиленню, як такий, що втратив свою актуальність та не узгоджується з вимогами статті 116 Регламенту Верховної Ради України».

Велике занепокоєння викликало у народного депутата й прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо арешту активів, що пов‘язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради безпеки ООН, та визначення порядку доступу до таких активів». «Перш за все хочу відмітити, що норми прийнятого Закону суперечать Конституції, діючому законодавству України в сфері здійснення адміністративного судочинства, здійснення повноважень Службою безпеки України та порушень законодавства про боротьбу з тероризмом. Так, нормами закону доповнено Кодекс адміністративного судочинства України новою статтею 183-4, якою визначаються особливості провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладання арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюції Ради безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Наділення адміністративних судів додатковим повноваженням щодо розгляду справ зазначеної категорії в проекті зроблено юридично некоректно, оскільки положення законопроекту не вписуються в концепцію адміністративного судочинства. Адже, СБУ не є фізичною чи юридичною особою права якої порушені рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади чи їх посадових осіб і на даний час може виступати в адміністративному судочинстві в якості відповідача, але не в якості позивача (ініціатора розгляду справи). Тому, включення до сфери адміністративного судочинства категорії справ, яка жодним чином не пов’язана з порушенням прав громадян чи юридичних осіб органами чи посадовими особами публічної влади, вимагає відповідного коригування положень, якими визначаються загальні засади адміністративного судочинства (зокрема, статті 2 КАСУ). В проекті положення, які б передбачали таке коригування, відсутні.

Крім того, прийнятим законом не передбачено положень щодо оскарження постанови суду. У зв‘язку з цим звертаю увагу, що неповнота правового регулювання не відповідає визначенню України як правової держави, унеможливлює реалізацію прав особи відповідно до Конституції України.

У випадку, якщо ж припустити, що постанова суду не оскаржуватиметься і буде остаточною, то з такими положеннями також навряд чи можна погодитися, оскільки позбавлення можливості апеляції та касації в цих категоріях справ не відповідатиме основним конституційним засадам судочинства в Україні — забезпеченню апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, як це передбачає п. 8 ч.3 ст. 129 Конституції України.

Видаються сумнівними та такими, що не відповідають вимогам Конституції України та чинного законодавства України, положення ч.5 запропонованої законом статті 183-4 КАСУ про те, що власник активів, на які накладається арешт, не повідомляється про розгляд справи. Це не відповідає одному із головних загальних принципів здійснення правосуддя в судах – принципу гласності та відкритості адміністративного процесу, відповідно до ст.ст.7 і 12 КАСУ та ст. 129 Конституції України» — прокоментував Юрій Кармазін .

З метою захисту конституційних прав громадян України народний депутат звернувся до Президента України як до Гаранта Конституції з вимогою застосувати право вето до вищевказаних антиконституційних законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд до Верховної Ради України.

P.S. Чого можна чекати пересічному громадянину від влади, одні представники якої сидять у високих державних кріслах з порушенням передбачених нормами Конституції процедур, інші — за скороченою процедурою штампують закони з порушенням вимог Конституції? Представники такої влади діють не як влада великої незалежної європейської країни, а як «тимчасовики», яким багата країна дісталася на розграбування. Саме через безвідповідальність народних обранців країна семимильними кроками прямує в напрямку бананових республік, де одиниці потопають в розкоші, а всі інші убожіють.

ОСОБИСТО!ТЕРМІНОВО!

Президенту України

Януковичу Віктору Федоровичу

Щодо застосування права вето до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування» (щодо посилення платіжної дисципліни стосовно сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування), реєстраційний номер 6116 від 26.02.2011р., як такого, що прийнятий із порушенням процедури прийняття, визначеної Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», недопущення порушень Конституції та чинного законодавства України в сфері здійснення банківської діяльності

Д Е П У Т А Т СЬ К Е З В Е Р Н Е Н Н Я

в порядку статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»

Вельмишановний Вікторе Федоровичу !

21 квітня 2011 року Верховною Радою України на пленарному засіданні прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування», реєстраційний номер 6116 від 26.02.2010р. (щодо посилення платіжної дисципліни стосовно сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) (далі — закон).

Процедура прийняття вказаного закону не відповідає, насамперед ст. 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а норми даного закону суперечать Конституції та діючому законодавству України в сфері здійснення банками своєї діяльності.

Під час розгляду даного закону я намагався переконати Парламент у необхідності дотримуватися вимог чинного законодавства, однак мої пропозиції підтримані не були.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 по справі №1-45/2010, встановив, що законодавчі акти, які прийняті з порушенням процедури їх прийняття підлягають скасуванню. Вказане рішення згідно п. 4 його резолютивної частини є обов’язковим до виконання на території України, тобто має преюдиціальне значення для відповідної сфери правовідносин.

Тому, на даному етапі законотворення Ви єдиний, хто може, згідно із Конституцією України, шляхом застосування права вето, не допустити набрання чинності недосконалого законодавчого акту.

Насамперед, викликає сумнів виключення норми щодо порядку нарахування пені у разі незабезпечення установами банків перерахування страхувальниками страхових внесків до фондів одночасно з видачею (перерахуванням) коштів для виплат заробітної плати (доходу) (стаття 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»). Це може призвести до конфліктних ситуацій між установами банків, фондами та страхувальниками при визначенні розмірів пені та розгляді спорів з цих питань.

Разом з тим, потребує уточнення пропозиція щодо здійснення банківських операцій по обслуговуванню сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному правлінням відповідного Фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» саме до функцій Національного банку України належить встановлення для банків правил проведення банківських операцій, системи, порядку і форми платежів.

У законопроекті пропонується встановити граничну межу суми пені, яка сплачується у разі несвоєчасного зарахування або перерахування на рахунки відповідних Фондів соціального страхування з вини установ банків страхових внесків, пені, штрафів та інших фінансових санкцій. Зокрема, пеня сплачується з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), і не може перевищувати 10 відсотків зазначених сум”.

Однак, звертаю увагу, що чинне законодавство містить Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу. Зокрема, пунктом 32.2 статті 32 цього закону вже визначено, що в разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Відповідно до висновків Головного науково-експортного управління законопроект міг бути прийнятий з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій. Однак, вказані висновки при прийняття закону враховані не були.

Нагадаю, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується порушень процедури прийняття вказаного закону та позбавлення народних депутатів законодавчої ініціативи, повідомляю наступне:

Законопроект був поданий суб’єктом права законодавчої ініціативи 26 лютого 2010 року і його завданнями було зміцнення платіжної дисципліни установ банків при перерахуванні страхових коштів до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлення фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування таких коштів установами банків і в результаті цього забезпечення своєчасного і в повному обсязі надходження страхових коштів до зазначених фондів.

Проте 8 липня 2010 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що набрав чинності 1 січня 2011 року, яким змінено систему збору та обліку коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування та сплати страхових внесків.

Відповідно до цього Закону страхувальниками сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повноважному органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

У зв’язку з прийняттям цього Закону були внесені зміни до законів з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування щодо вилучення з них положень стосовно перерахування страхувальниками страхових внесків до кожного із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

При підготовці законопроекту до другого читання Комітетом були вилучені деякі зміни, зокрема, до законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а зміст змін, що пропонується внести до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», змінений.

У зв’язку з наведеним законопроект підлягав відхиленню, як такий, що втратив свою актуальність та не узгоджується з вимогами статті 116 Регламенту Верховної Ради України.

Однак, в порушення ч.2 ст. 19, ст. 85, 88 Конституції України, вимог ст. 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» головуючим засідання Верховної Ради України було неналежно організовано роботу сесійного залу, внаслідок чого було прийнято недосконалий законодавчий акт.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 Регламенту, за рішенням Верховної Ради допускається остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів.


На засіданні, під час розгляду законопроекту №6116, я як народний депутат України мав бажання висловити зауваження щодо його змісту та внести до нього поправки і пропозиції, що підтверджується стенограмою 31 ранкового пленарного засідання від 21.04.2011 р, розміщеної на офіційному Веб-сайті Верховної Ради України. Відповідно до ч. 1 ст. 93 Конституції України, п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус народного депутата України» та ч. 1 ст. 89 Регламенту, право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить народним депутатам України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та п.п. 3 та 4 ч. 5 ст. 89 Регламенту, право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради України поправок та пропозицій до законопроектів.

Таким чином, мене, як народного депутата України та інших народних депутатів України позбавлено можливості внести поправки та пропозиції до законопроекту № 6116.

Тобто, мене та інших народних депутатів України, які згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України», є представниками Українського народу, позбавлено Конституційного і законного права законодавчої ініціативи. Крім того, мене та інших народних депутатів позбавлено можливості виконувати свої основні функції, які делеговані нам народом.

Враховуючи зазначені обставини, Конституція України (п. 30 ч. 1 ст. 106) наділяє Президента України правом вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд до Верховної Ради України.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу! Я представляю в Парламенті Партію захисників Вітчизни, яка відноситься до опозиційних сил, однак я завжди відстоював і буду відстоювати державницьку позицію та інтереси українського народу і не можу допустити, щоб Верховною Радою України приймались недосконалі законодавчі акти з порушенням процедури, визначеної нормами Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України, —

П Р О Ш У :

З метою забезпечення виконання вимог Конституції та норм чинного законодавства України, вимог Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», недопущення погіршення здійснення банківської діяльності, застосувати право вето до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування», реєстраційний номер 6116 від 26.02.2010р. (щодо посилення платіжної дисципліни стосовно сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) та повернути його на повторний розгляд до Верховної Ради України з відповідними пропозиціями.

З повагою Юрій КАРМАЗІН

ОСОБИСТО!ТЕРМІНОВО!

Президенту України

Януковичу Віктору Федоровичу

Щодо застосування права вето до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інсайдерської інформації» (реєстраційний № 7330) від 03.11.2010р., як такого, що прийнятий із порушенням вимог правил законодавчої техніки та юридичної логіки, норми якого суперечать Конституції, чинному законодавству України та можуть призвести до створення правових конфліктів, суперечностей, колізій, прогалин та дерегуляції правовідносин у сфері законодавства про адміністративні правопорушення та кримінального законодавства

Д Е П У Т А Т СЬ К Е З В Е Р Н Е Н Н Я

в порядку статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»

Вельмишановний Вікторе Федоровичу !

22 квітня 2011 року Верховною Радою України на пленарному засіданні прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інсайдерської інформації» (реєстраційний № 7330) від 03.11.2010р. (далі — закон).

Норми прийнятого закону суперечать Конституції та діючому законодавству України, що може призвести до створення правових конфліктів, суперечностей, колізій, прогалин та дерегуляції правовідносин у сфері законодавства про адміністративні правопорушення та кримінального законодавства.

Під час розгляду даного закону я намагався переконати Парламент у необхідності дотримуватися вимог чинного законодавства, однак мої пропозиції підтримані не були.

Тому, на даному етапі законотворення Ви єдиний, хто може, згідно із Конституцією України, шляхом застосування права вето, не допустити набрання чинності недосконалого законодавчого акту.

Насамперед, у законі викладено у новій редакції ст. 1639 КУпАП та ст. 2321 КК України, якими встановлена відповідальність за незаконне використання інсайдерської інформації.

Однак, сумнівною вбачається пропозиція щодо деталізації випадків незаконного використання інсайдерської інформації у статті 1639 КУпАП та статті 2321 КК України. У першу чергу це пояснюється тим, що запропонований перелік варіантів незаконного використання такої інформації навряд чи може охопити всі можливі прояви зазначеного явища. До того ж законодавство у сфері обігу цінних паперів досить часто змінюється, і чим більших змін воно зазнаватиме, тим більшого законодавчого втручання потребуватимуть КУпАП та КК України.

Крім того, перелічені у законі випадки незаконного використання інсайдерської інформації дещо не узгоджуються з положеннями статті 45 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Так, вказана норма, крім заборон, вказує й на певні виключення, зокрема, інсайдеру забороняється вчиняти відповідні дії щодо інсайдерської інформації лише до моменту її офіційного оприлюднення. Ще одним виключенням із загального правила є можливість розкриття такої інформації в межах виконання професійних, трудових або службових обов’язків та в інших випадках, передбачених законодавством.

У свою чергу, буквальне тлумачення змісту запропонованих статей 1639 КУпАП та 2321 КК України свідчить про те, що навіть за наявності тих обставин, для яких закон робить виключення, особа все одно має нести адміністративну або навіть кримінальну відповідальність за відповідні діяння.

У цьому аспекті слід також зазначити, що надмірна деталізація (тим більше, вузькогалузевими термінами) норм, що передбачають адміністративну та кримінальну відповідальність, як правило, призводить до неоднозначного тлумачення та ускладнює їх практичне застосування.

Суттєвим недоліком запропонованих норм КУпАП та КК України є відсутність у їх диспозиції вказівки на суб’єктний склад цих протиправних діянь.

Згідно з чинною редакцією статей 1639 КУпАП та 2321 КК України суб’єктом передбачених ними діянь є особа, яка володіє інсайдерською інформацією (спеціальний суб'єкт). Проте зміст норм прийнятого закону дозволяє дійти висновку, що таким суб’єктом може бути будь-яка особа, у тому числі й така, що випадково отримала інсайдерську інформацію. Це, у свою чергу, не узгоджується з приписами статті 45 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якою заборона використання інсайдерської інформації покладена лише на інсайдерів та осіб, які не є інсайдерами, але володіють інсайдерською інформацією і знають чи повинні знати, що ця інформація надійшла від інсайдера.

Крім того, невиправданою є зміна в законі наслідків у вигляді істотної шкоди, як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених статтею 2321 КК України, на низку нових: значний розмір, значний збиток, значна шкода. Перш за все слід відзначити, що те змістовне навантаження, яке новий закон надає вказаним поняттям, не узгоджується з термінологією чинного КК України. При цьому, якщо заподіяна злочином шкода має майнове вираження, то у примітках до відповідних статей КК України зазначається її вартісна оцінка (розмір) за допомогою такої розрахункової одиниці, як неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Разом з тим, суттєве посилення кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтею 2321, шляхом запровадження покарання у виді позбавлення волі (на строк до п’яти років) та конфіскації майна є також необґрунтованим. Збільшення розміру покарання, особливо у виді позбавлення волі, не тільки не веде до досягнення мети застосування покарання, але й досить часто призводить до вчинення засудженою особою нових злочинів.

До того ж, будь-яка зміна санкцій кримінально-правових норм потребує проведення кримінологічних досліджень, вивчення судових справ, даних судової статистики тощо. Натомість, запровадження таких жорстких санкцій за незаконне використання інсайдерської інформації, ставлять вказаний злочин на один щабель із діями, спрямованими на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посяганням на територіальну цілісність і недоторканність України, умисним вбивством, вчиненим в стані сильного душевного хвилювання тощо.

Щодо змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»

Було б доцільним з правової точки зору зберегти у новій редакції ст.44 визначення інформації, яка не може вважатися інсайдерською шляхом включення відповідних положень як нового абзацу до частини 1 цієї статті.

Крім того, необхідно зобов‘язати вести облік осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації, не лише учасників фондового ринку, а і інших юридичних осіб (зокрема, тих, які надають цим учасникам аудиторські, консалтингові, юридичні послуги, послуги щодо оцінки майна та майнових прав, оприлюднення відповідної інформації тощо), а також державні органи, які здійснюють державний нагляд та контроль у цій сфері. Слід звернути увагу на те, що у абзаці 3 ч.4 ст. 44 визначення інформації, яка має бути внесена до відповідних баз, не враховує того, що інсайдерами є не лише фізичні, а й юридичні особи.

Разом з тим, було б доцільним доповнити ст. 44 обов‘язками осіб, які мають інсайдерську інформацію, забезпечити її захист від неправомірного використання, а також зобов‘язати осіб, включених до бази даних інсайдерів, інформувати осіб, які ведуть відповідні бази, про здійснення ними правочинів з цінними паперами та похідними (деривативами) емітентів, щодо яких вказані особи є інсайдерами. Звертаю увагу, що відповідно до висновків Головного науково-експертного управління та Головного юридичного управління прийняття закону було б можливим тільки в разі врахування зауважень, пропозицій та відповідного доопрацювання. Однак, вказані висновки при прийнятті закону враховані не були.

Що стосується порушень процедури опрацювання та прийняття закону, повідомляю наступне:

Звертаю Вашу увагу, що законом, розробленим Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, передбачено внесення змін до статті 2321 Кримінального кодексу України і статті 1639 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог Закону України «Про Комітети Верховної Ради України» Комітет Верховної Ради України — це орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04 грудня 2007 року № 4-VІ «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» до сфери відання Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності відносяться питання, зокрема, кримінального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення.

Таким чином, зміни до КУпАП України та Кримінального кодексу України внесені некоректним суб’єктом, до повноважень якого не відноситься законотворча діяльність щодо вказаних законів, що суперечить вимогам правил законодавчої техніки та юридичної логіки.

Враховуючи зазначені обставини, Конституція України (п. 30 ч. 1 ст. 106) наділяє Президента України правом вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд до Верховної Ради України.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу! Я представляю в Парламенті Партію захисників Вітчизни, яка відноситься до опозиційних сил, однак я завжди відстоював і буду відстоювати державницьку позицію та інтереси українського народу і не можу допустити, щоб Верховною Радою України приймались недосконалі законодавчі акти з порушенням процедури, та реалзація якого призведе до численних правових колізій та порушень конгституційних прав громадян.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України, —

П Р О Ш У :

З метою забезпечення виконання вимог Конституції та норм чинного законодавства України, недопущення створення правових конфліктів, суперечностей, колізій, прогалин та дерегуляції правовідносин у сфері законодавства про адміністративні правопорушення та кримінального законодавства, застосувати право вето до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування», реєстраційний номер 6116 від 26.02.2010р. (щодо посилення платіжної дисципліни стосовно сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) та повернути його на повторний розгляд до Верховної Ради України з відповідними пропозиціями.

З повагою, Юрій КАРМАЗІН

Популярность: 46% [?]