Спір між Кармазіним і Литвином вирішується у суді

Венеціанська комісія на 86-му пленарному засіданні розглянула проект закону «Про мови в Україні», зареєстрований у Верховній Раді 7 вересня 2010 року депутатами Олександром Єфремовим (Партія регіонів), Петром Симоненком (Партія комуністів) і Сергієм Гриневецьким (блок Литвина).

В ході засідання Комісія висловила сумніви, що законопроект «Про мови в Україні», який розширює сфери функціонування російської мови, відповідає Конституції України. На думку членів комісії, у випадку ухвалення цього законопроекту, російська мова буде прирівняна до державної.

Окрім того, члени Комісії вважають документ незбалансованим. Зокрема, вони занепокоєні тим, щозабезпечуючи міцний захист російської мови без вжиття додаткових заходів на підтвердження ролі української мови, як державної, забезпечення захисту інших регіональних мов і меншин, законопроект може збільшити мовний поділ суспільства в країні, замість того, щоб зменшити його.

У висновку Венеціанської комісії відзначаються «труднощі й специфічність» мовного питання в Україні. «З одного боку, понад 75% населення зараховують себе до українського етносу, з іншого боку – більше 60% використовують російську як мову щоденного спілкування. Положення проекту закону відносно російської мови можуть трактуватися як намір авторів поставити російську мову на один рівень із державною, незважаючи на Конституцію», — говориться в документі.

Зазначимо, що відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Утім, представники Венеціанської комісії від України Марина Ставнійчук і Сергій Ківалов по-різному витлумачили висновок комісії.

Ставнійчук заявила, що в комісії назвали законопроект таким, що «не відповідає положенням української Конституції й міжнародних угод»."Українська влада повинна підготувати більш адекватні законодавчі рішення, щоб установити справедливий баланс між захистом прав меншин з одного боку й збереженням державної мови з іншого", — сказала вона.

А Ківалов закликав членів Венеціанської комісії розглядати законопроект із «погляду захисту прав людини, а не з погляду захисту мови». «Проект висновку комісії суперечить рекомендаціям Ради Європи про необхідність виконання положень Європейської хартії регіональних мов. У них говорилося, що російська мова заслуговує особливого положення, враховуючи число російськомовного населення України», — зазначив він.

Мовні проблеми не втрачають гостроти протягом усіх років існування української держави, хоч і актуалізуються у суспільстві періодично – під час виборів або під час зростання напруги у суспільстві загалом.

На даний час, це чи не найбільш заполітизоване питання – тобто, тема, яка використовується політичними силами різних спрямувань для досягнення власних цілей та реалізації власних інтересів. Водночас це сфера, у якій досі держава так і не сформулювала комплексної стратегії, а в суспільстві не досягнуто консенсусу між різними групами інтересів. І хоча неминучість і першої, і другого досі в повній мірі не усвідомлено, саме вони є необхідною передумовою розв’язання „мовного питання”.

Згадаємо, саме після внесення до Верховної Ради України законопроекту «Про мови в Україні», реєстраційний № 1015-3, авторами якого є народні депутати Єфремов О.С., Симоненко П.М. та Гриневецький С.Р. мовне питання набуло широкого розголосу. Вказаний законопроект збудив ситуацію в країні та розділив український народ на україно- та російськомовних.

Країну заполонила хвиля масових протестів, спрямованих проти прийняття даного закону. В акціях протесту взяли участь близько 20-ти тисяч громадян у 15-ти областях України. Люди прийшли із плакатами “Хочеш двомовність, вивчи українську”, “Займіться нашою платоспроможністю, а не російськомовністю”, “Справжнє мовне питання – де дешевий газ”, “Депутати, не забирайте рідну мову в українських дітей”.

Значна більшість депутатів-опозиціонерів також наголошували, що спроба схвалити нову редакцію закону про мови, внесену коаліцією, викличе в парламенті опір більший, аніж при ратифікації «харківських угод».

Як виявилось, численні порушення відбулися і під час реєстрації самого проекту закону «Про мови в Україні».

Так, у вересні 2010 року народний депутат України Кармазін Ю.А. звернувся до Голови Верховної Ради Литвина В.М. з листом щодо вжиття заходів із дотримання вимог Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», порушених під час реєстрації проекту Закону України «Про мови в Україні» (реєстраційний № 1015-3).

У своєму листі Кармазін зазначив, що зареєстрований 07.09.2010 законопроект № 1015-3, є альтернативним, тобто, регулює однакове коло питань та повторює за своєю суттю положення стосовно регулювання тих самих суспільних відносин, що містяться у законопроекті, внесеному нардепом Грачем Л.І. ще 29.11.2007 року (реєстраційний № 1015-1).

Крім того, депутат наголосив, що відповідно до частини 2 статті 100 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», альтернативний проект закону може бути внесений не пізніше як у 14-ти денний строк після дня подання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання. Різниця ж між вказаними законопроектами – 22 місяці.

Таким чином, Кармазін кваліфікував дії Верховної Ради України з приводу реєстрації законопроекту Єфремова О.С., Симоненка П.М., Гриневецького С.Р. та направлення його на розгляд до профільних комітетів, як грубе порушення Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». На що у відповідь від Голови Верховної Ради України отримав банальну відписку.

У жовтні Кармазін вдруге звернувся до Литвина В.М. з вимогою негайно вжити невідкладних заходів для відмови у реєстрації законопроекту «Про мови в Україні» та усунення порушень Конституції й Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

І лише у своїй відповіді на другий лист Литвин В.М. підтвердив доводи Кармазіна, зазначивши, що: «Реєстрація вказаного законопроекту здійснювалася з порушенням регламентних норм після відповідних консультацій з представниками фракцій, які входили до складу чинних на той час коаліцій. Зокрема, після дострокового припинення повноважень Шуфрича Н.І. та відкликання законопроекту № 1015 склалася ситуація, що позиція чинної на той час коаліції депутатських фракцій «Стабільність та реформи» у Верховній Раді шостого скликання стосовно функціонування мов в Україні виявилася не представленою. За таких умов марно було сподіватися на всебічний розгляд цього питання та його законодавче врегулювання».

Нажаль, більш суттєвих заходів, всупереч Конституції та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Голова Верховної Ради України вжити не спромігся. Тож, реєстрація проекту закону «Про мови в Україні» все ж таки відбулася не дивлячись на грубе порушення норм чинного законодавства.

У зв’язку з цим, 14 жовтня 2010 року Кармазіним Ю.А. подано адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправними (незаконними) дій Голови Верховної Ради України та зобов’язання вчинення певних дій. На даний час справа за позовом Кармазіна знаходиться на розгляді в Київському апеляційному адміністративному суді.

Тож, постає питання: На чий бік стане справедлива українська Феміда?

Якщо аналізувати суть самого проекту, то за висновком Головного науково-експертного управління концептуальні засади, окремі положення і норми проекту закону «Про мови в Україні» суперечать Конституції України, законам України, не узгоджуються з ратифікованими Україною міжнародними документами, зокрема, Європейською хартією регіональних мов і мов меншин, та рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999р. № 10рп/99  у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України.

Окрім того, у законопроекті не враховується одне із концептуальних положень теорії етносу та нації про те, що мова є однією із найважливіших етнонаціональних (а не територіальних) ознак. При цьому у проекті стверджується, що «російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України, загальноприйнятою, поряд з українською, мовою міжособового спілкування на всій території України», хоча при проведенні Всеукраїнського перепису населення України російську мову назвали рідною лише 29,6 відсотка населення.

P.S. «Як парость виноградної лози плекайте мову…». Ці легендарні рядки ми вивчали ще в школі, намагалися пояснити тему цього вірша, але насправді ми до цих пір ніколи не задумувалися над сенсом та ідеєю, яку автор намагався до нас до нести. Адже турбуватися про такі несуттєві проблеми в нашому зайнятому світі не є актуально. Це і є головною мовною проблемою в нашій країні. Адже нам зручніше жити не задумуючись над цим питанням.

Хотілося б зазначити, що наші посадовці не сприяють розвитку української мови. Такими законопроектами вони, якоюсь мірою, налаштовують українців на добровільну русифікацію, розколюють країну навпіл.

Коаліційна більшість повноважних представників українського народу в Верховній Раді вносить закони, які спрямовані на знищення української мови. А знищення української мови – це синонім до знищення українського народу та його історії.

Ці поняття дуже тісно пов’язані між собою і їх неможливо розірвати. Такі законопроекти, як проект закону «Про мови в Україні», розраховані саме на несвідому частину нашого суспільства. Хотілося б, щоб сучасна молодь звернула увагу на ці незаконні дії та чинила їм опір.

(Про вирішення судового спору між Головою Партії захисників Вітчизни та Головою Верховної Ради України читачів сайту буде повідомлено після винесення судового рішення).

А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й П О З О В

про визнання протиправними (незаконними) дії Голови Верховної Ради України, зобов’язання вчинення певних дій

На даний час, я, Кармазін Юрій Анатолійович, перебуваю на посаді народного депутата України, обраний по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу від Блоку «Наша Україна – Народна самооборона», представляю в Парламенті Партію захисників Вітчизни.

07 вересня 2010 року Апаратом Верховної Ради України зареєстровано проект Закону України «Про мови в Україні», реєстраційний номер 1015-3, введено його до бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі Веб-сайту Верховної Ради України та направлено до профільного комітету для опрацювання.

Законопроект 1015-3 є альтернативним законопроектом і внесений на реєстрацію Верховної Ради з пропущенням строку його подання, визначеного Регламентом, а тому, Головою Верховної Ради України відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» в реєстрації вказаного проекту повинно бути відмовлено.

Таким чином, дії Голови Верховної Ради України щодо реєстрації вказаного проекту та направлення його до комітетів для опрацювання, є незаконними з наступних підстав.

29 листопада 2007 року Верховною Радою України зареєстрований проект Закону України «Про мови України», реєстраційний номер 1015-1, суб’єктом подання якого є народний депутат України Грач Л.І. Вказаний законопроект направлений на врегулювання тих самих правовідносин, що і проект Закону України «Про мови в Україні», реєстраційний номер 1015-3, зареєстрований 07.09.2010, суб’єктами подання якого є народні депутати України Єфремов О.С., Симоненко П.М., Гриневецький С.Р. Законопроект №1015-3 регулює однакове коло питань та повторює за суттю положення щодо регулювання тих самих суспільних відносин, що містяться в законопроекті №1015-1. Тобто, законопроект №1015-3, згідно ч. 1 ст. 100 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» (далі — Закон), є альтернативним законопроектом по відношенню до законопроекту №1015-1.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Закону, альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у 14-денний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання.

Законопроект 1015-3 внесений на реєстрацію Верховної Ради України 07 вересня 2010 року, тобто, через 22 місяці після реєстрації законопроекту №1015-1, з пропущенням строку, визначеного зазначеною нормою.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону, у прийнятті на реєстрацію законопроекту, проекту іншого акта має бути відмовлено у разі, якщо він поданий з порушенням вимог статей 90, 91 цього Регламенту, а також, якщо законопроект є альтернативним і вноситься з порушенням строків, визначених цим Регламентом.

Однак, Верховною Радою України, всупереч вказаних норм, зареєстровано законопроект №1015-3, введено його до бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі Веб-сайту Верховної Ради України та направлено до профільного комітету для опрацювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 4 ст. 83 Основного закону, порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією та регламентом Верховної Ради України.

Законодавчим актом, який визначає законодавчу процедуру Верховної Ради України є Закон України «Про регламент Верховної Ради України».

Таким чином, дії Верховної Ради України з приводу реєстрації законопроекту №1015-3 та направлення його до профільних комітетів для опрацювання суперечать вимогам ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 4 ст. 83 Конституції України та ч. 2 ст. 93 Закону України «Про регламент Верховної Ради України», тобто, є незаконними.

Зазначені дії Верховної Ради України збурюють суспільство та призводять до масових акцій протесту, що тягне за собою порушення стабільності в державі.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.09.2010 № 20-рп/2010 по справі №1-45/2010, встановлено, що законодавчі акти, які прийняті з порушенням процедури їх прийняття, підлягають скасуванню. Вказане рішення згідно п. 4 його резолютивної частини є обов’язковим до виконання на території України, тобто, має преюдиціальне значення для відповідної сфери правовідносин.

Закони України, які приймаються Верховною Радою України з порушенням процедури їх прийняття, підлягають скасуванню. Тобто, дії Верховної Ради України та її посадових осіб, що не відповідають встановленій процедурі законотворення, створюють загрозу праворегуляторних процесів в державі, що може призвести до негативних наслідків для народу України.

Стаття 124 Конституції України поширює повноваження судів щодо здійснення правосуддя на всі правовідносини, що виникають у державі, а статті 4, 17 КАС України відносять розгляд справ з приводу оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень до юрисдикції адміністративних судів. Вказане підтверджується узагальненою судовою практикою (Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2).

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 4, 6, 17, 104, 105, 162 КАС України, —

П Р О Ш У :

1. Визнати дії Голови Верховної Ради України щодо реєстрації та направлення на опрацювання до профільних комітетів проекту Закону України «Про мови в Україні» (реєстраційний номер 1015-3 від 07.09.2010) протиправними.

2. Визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України щодо неповернення проекту Закону України «Про мови в Україні» (реєстраційний номер 1015-3 від 07.09.2010) суб’єктам його подання.

3. Зобов’язати Голову Верховної Ради України відмовити в реєстрації та повернути проект Закону України «Про мови в Україні» (реєстраційний номер 1015-3 від 07.09.2010), суб’єктам його подання, як такий, що внесений з пропущенням строків подання.

14 жовтня 2010 року Ю.А. КАРМАЗІН