Виступ Голови секретаріату Партії захисників Вітчизни, Заступника Голови ВГО «Асоціація «За чисте землеробство та безпечне довкілля» Лосюк Лариси Володимирівни на Парламентських слуханнях на тему «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації».

Шановні співвітчизники !

Я представляю Асоціацію «За чисте землеробство та безпечне довкілля», Головою якої є народний депутат України Юрій Анатолійович Кармазін. Асоціація з моменту створення до цього часу не може достукатись до найвищих посадових осіб держави, які не усвідомлюють, наскільки стратегічно важливим і актуальним для України є проблема землі, відродження села і безпека навколишнього середовища.

Сьогодні багато говорилось про ситуацію в земельній сфері, про те, які треба приймати закони. В межах своїх трьох хвилин торкнуся тільки до трьох аспектів цієї найактуальнішої проблеми в житті кожного українця.

На перше питання, чи є і чи може бути земля товаром і як треба до неї відноситись, відповім – ні, земля сільськогосподарського призначення не може бути товаром, бо її ніхто не виробляв.

Як же треба відноситись до землі? Адже саме вона дала життя і дає жити. Отже, нам і треба відноситись до неї, як до матері. Хіба ми не чуємо, що земля кричить і бє на сполох?

Перш, ніж говорити про можливість продажу землі, треба облікувати кожний сантиметр української землі, оприлюднити: кому, скільки і на яких підставах вона стала належати тому чи іншому суб’єкту. Адже, понад 50% її вже ніяк не контролюється державою.

Однією з основних причин деградаційних процесів вважаємо тотальну розораність земель. Якщо Україна займає в Європі 5,7 відсотків території, то площа територій сільськогосподарсь­ких угідь становить 18,9%, а ріллі — 26,6%. Слугування житницею для колишнього СРСР надто дорого коштувало для України, для нас, її громадян, для наших потомків. Адже ступінь освоєння земельного фонду становить близько 60% порівняно з 10% в колишньому Союзі і 12% у США. При загальній площі сільськогосподарських угідь 39,4 млн. га, під ріллею перебу­ває 32,3 млн. га, що становить 82%. У Вінницькій, Тернопільській і Кіровоградській областях цей показник сягає 90%, а в окремих районах — 96%. В той же час, у Великобританії розорено 18,5%, в ФРН — 32%, в США — 20% сільськогосподарських угідь.

Продовжується негативна тенденція різкого зниження рівня гумусу в ґрунтах України (щорічне зниження 0,5-0,6 тонни з 1 га). Щорічні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів складають 32-33 млн. тонн, або більше 10 млрд. грн. збитків, а це пряма загроза національній безпеці України. До цих негативних процесів додалися процеси виснаження ґрунтів через інтенсивне використання орних земель за відсутності сівозмін для посівів соняшника, рапсу, інших культур.

Очевидно, що така «діяльність» на землі поглиблює наслідки для України в процесі гло­бального потепління, становить реальну загрозу національній і економічній безпеці України, порушує передбачені ст. ст. 27, 42, 50 Конституції України право на життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Передпосівна обробка насіння отрутохімікатами проти фітопатогенів – обовязкова складова чи не всіх сучасних технологій вирощування агрокультур. Щорічно з цією метою витрачається багато тисяч тон надто небезпечних для людини і живої природи хімічних препаратів. Забруднюються зелені насадження, виникає загроза отруєння людей, домашніх тварин, водойм і т.п., що ускладнює екологічну ситуацію в країні, яка і без того знаходиться на межі екологічної катастрофи.

Та якщо в розвинених країнах є можливість обирати між «органічною» (вирощеною без хімікатів, але значно дорожчою) продукцією, та звичайною, то в українців подібного вибору немає, хоча проблема пестицидного забруднення стоїть у нас дуже гостро. Більшість орних земель, які знаходяться в Україні, орендуються, тож нікому не вигідно дбати про них, як робив би це справжній господар. Орендарі щороку засіюють їх економічно вигідними культурами: цукровим буряком, який щоразу обробляється засобами захисту та добривами та соняшником, що повністю виснажує грунт. Тож «під паром», коли земля відпочиває від посівів та самовідновлюється, в тому числі й шляхом природної детоксикації пестицидів, сільгоспугіддя практично не бувають. Натомість, аби «вичавити» добрі врожаї з вкрай виснаженого поля, його щедро здобрюють все більшими дозами різноманітних хімікатів.

Залишки пестицидів знаходять у всьому живому: рослинах, тваринах, птахах, рибах та лю-ю-юдях. Стала закономірністю їх постійна міграція по ланцюгу харчування організмів, включаючи людину. Тож по суті вони являють собою «міну» уповільненої дії. Наприклад, тварина харчується обробленими хімікатами рослинами і крім того, отримує ін’єкції гормонів росту і антибіотиків. Як наслідок, вся «хімія» вбудовується в тканини тварин. В результаті разом з різними продуктами ми ризикуємо споживати значні дози пестицидів щодня, а більшість цих хімікатів є біологічними ядами, які руйнують наші клітини і органи. Ось чому тривалість життя в нас найменша в Європі.

Незважаючи на величезну загрозу, яку являють собою пестициди для навколишнього середовища і зокрема, людини, лише невелика їх доза «досягає» поставленої мети – знищити бур’яни чи шкідники. Дослідження показали, що майже 30 видів бур'янів, раніше чутливих до гербіцидів, стали стійкими до них. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посівів, вони спричиняють значні втрати врожаю. Крім того, нині налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, які вже втратили чутливість до пестицидів. Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60—95% гербіцидів (проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в повітря. Зооциди (отрути проти гризунів), теж далеко не завжди ефективні, зате створюють у грунті «мертве середовище».

Маленький приклад. Тільки за минулий рік на полях, нібито благополучної Полтавської області, було внесено 2294 т пестицидів, що на 24% більше ніж у 2009 році. І це не дивно, бо йде привикання.

Необхідно терміново запровадити суворий контроль за поширенням пестицидів та затвердити їх перелік. На сьогоднішній день в Україні не ведуться карти грунтів, а отже, ніхто не знає, на яких ділянках внесення пестицидів буде доцільним, а на яких вони вже й без того «зашкалюють». В нашому суспільстві практично відсутня масова пропаганда органічного землеробства — вирощування садових та городніх культур без залучення отрутохімікатів.

Тож і маємо те, що маємо, нерідко дивуючись, звідки беруться наші нескінченні хвороби. А насправді їх коріння лежить на поверхні: в нашій безвідповідальності і невігластві.

Чи є вихід ? Є!

Він в тих можливостях, які надають нам новітні інноваційні технології, зокрема мікрохвильові технології.

За допомогою мікрохвильових технологій можна успішно вирішувати завдання сільськогосподарського виробництва, в тому числі:

 — підвищення лабораторної і польової схожості і сили росту практично всіх агрокультур, які вирощуються в Україні;

 — прискорення вегетації рослин;

— підвищення стійкості рослин до посухи, морозів, шкідників, хвороб та інших несприятливих чинників;

 — значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур від 15% до 50% з 1 га;

— одержання екологічно чистої врожайної продукції (органічної продукції);

 — зменшення або повне виключення отрутохімікатів при підготовці насіння до посіву.

Сьогодні можна сміливо стверджувати, що мікрохвильова технологія при широкомасштабному її впроваджені здатна істотно вплинути на продовольчий баланс країни в сторону його значного збільшення при істотному підвищенні якості продукції і тим самим серйозно укріпити економіку України.

На даний час в Україні створена і діє асоціація «За чисте землеробство та безпечне довкілля». Основною метою асоціації є діяльність спрямована на впровадження чистого землеробства та забезпечення екологічної безпеки.

Популярность: 82% [?]