Кармазін вимагає від Президента не допустити знищення ВСУ

Народний депутат України, Голова Партії захисників Вітчизни Юрій КАРМАЗІН звернувся до Президента України з проханням   скористатися правом наданим йому Конституцією і скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів  України, яким майно Верховного Суду України передається новоствореному Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  як таке, що грубо порушує вимоги Конституції та закони України.

Зокрема, Ю.Кармазін зазначає, що вказане розпорядження видане з перевищенням Кабінетом Міністрів України своїх повноважень та призведе до неможливості функціонування найвищого органу правосуддя загальної юрисдикції держави, що, відповідно, позбавить повноцінного права громадян України на судовий захист та оскарження судових рішень.

Нагадаємо, що 10 листопада 2010 р. Кабінет Міністрів  України   видав Розпорядження № 2088-р «Про розміщення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»,  яким він  доручає  Верховному Суду України  тобто іншій гілці влади передати закріплені за Верховним Судом України на праві оперативного управління адміністративні будівлі разом із господарськими спорудами та іншим майном (у тому числі автомобілями) іншому суб’єкту –  Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Нижче наводимо повний текст звернення:

Президенту України

Януковичу Вікторові Федоровичу

01220, м.Київ, вул. Банкова, 11

Щодо необхідності скасування Розпорядження Кабінету Міністрів  України  від 10 листопада 2010 р. № 2088-р щодо вилучення майна Верховного Суду України

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

у порядку ст.16 Закону України «Про статус народного депутата України»

Вельмишановний пане Президенте!

Направлення цього депутатського звернення викликано необхідністю припинення правового нігілізму, який систематично проявляє Прем’єр-Міністр України М.Я Азаров, і який був би неприпустимим в жодній європейській або іншій цивілізованій країні світу.

10 листопада 2010 р. Кабінет Міністрів  України   видав Розпорядження № 2088-р «Про розміщення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ»,  яким він, Ви лише вдумайтеся, доручає… Верховному Суду України, тобто іншій гілці влади передати закріплені за Верховним Судом України на праві оперативного управління адміністративні будівлі разом із господарськими спорудами та іншим майном (у тому числі автомобілями) іншому суб’єкту –  Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Виконання цього Розпорядження призведе до того, що Верховний Суд України буде позбавлений можливості повноцінно здійснювати правосуддя. Не говорячи вже про те, що Кабінет Міністрів України не має права розпоряджатися будівлями Верховного Суду України, а тим більше давати Верховному Суду України якісь незаконні доручення

І це при тому, що, станом на 1 листопада 2010 року потребувало вирішення Верховним Судом України відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» в порядку процедур касаційного провадження та провадження за винятковими обставинами (у виключному порядку) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 33 446 скарг та справ цивільної і 2 476 скарг та справ кримінальної юрисдикції. Крім цього, не рахуючи тих справ, які вже почали надходити на підставі норм Закону, мають бути розглянуті ще 54 справи адміністративної юрисдикції, які до 30 липня 2010 року, тобто до дня набрання чинності Законом, в установленому порядку були допущені Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України до провадження за винятковими обставинами.

Як Перший заступник Голови Комітету з питання правосуддя Верховної Ради України, я, і під час обговорення законопроекту в Комітеті, і під час його розгляду на засіданні Верховної Ради України, постійно наполягав на тому, що проект Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є непродуманим, призведе до збільшення витрат з Державного бюджету України і буде негативно впливати на стан правосуддя в державі.

Я за те, щоб, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який вже створено,  були, в якомога стислі терміни, надані можливості для ефективної роботи, але слід зробити це не шляхом стількох грубих порушень чинного законодавства, як це робиться зараз, при прийнятті цього Розпорядження:

І. Щодо підстав надання Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ майна в оперативне управління та складу цього майна

  1. В тексті Розпорядження Кабінету Міністрів України відсутнє посилання на законодавчий акт, згідно з яким або на виконання якого Уряд передав Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ державне майно. І це не випадково.
  2. В абзаці другому підпункту 1 пункту 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону йдеться про забезпечення розміщення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проте не визначено, на підставі якого саме речового права. Наприклад, в абзаці третьому цього ж підпункту прямо передбачається забезпечення передачі в оперативне управління Державної судової адміністрації України приміщень військових судів, що ліквідуються, для розміщення відповідних окружних та апеляційних адміністративних судів. Таким чином, законодавець чітко розмежовує поняття «розміщення» і «передача в оперативне управління для розміщення».
  3. Відповідно до частини третьої статті 88 та частини першої статті 102 Цивільного кодексу України майно, яке засновник повинен передати установі, зазначається в установчому акті. Припис щодо зазначення порядку формування майна в установчому документі міститься в частині другій статті 57 Господарського кодексу України. Установчим актом про створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 1 розділу ХIII «Перехідні положення»). Цей Закон не вимагає передачі Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ будь-якого майна чи надання йому майна в оперативне управління і не уповноважує Уряд України здійснити такі дії.
  4. Натомість, згідно з Розпорядженням Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ передається в оперативне управління майно: дві будівлі по вул. П. Орлика, 4 та 4-а та індивідуально не визначене майно – господарські споруди, автомобілі та інше майно.
  5. Таким чином, правові підстави для передачі Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ будь-якого майна відсутні, а Розпорядження в частині передачі майна вказаному Вищому спеціалізованому суду суперечить положенням частини третьої статті 113 Конституції України, згідно з якою Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України.

ІІ. Щодо порядку передачі майна

  1. В абзаці другому підпункту 1 пункту 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону йдеться про забезпечення передачі в оперативне управління Державної судової адміністрації України приміщень військових судів, що ліквідуються, для розміщення відповідних окружних та апеляційних адміністративних судів. Тобто, законодавець визначає правовий статус майна, яке підлягає передачі – майно державних органів, які ліквідуються, а відтак і припиняється право цих органів на оперативне управління майном.
  2. На сьогодні адміністративна будівля по вул. П. Орлика, 4-а закріплена за Верховним Судом України на праві оперативного управління відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 1995 року № 133-р (із змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 1995 року № 718-р), а адміністративна будівля по вул. П. Орлика, 4 – відповідно до розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 16 листопада 1957 року № 1280-р та від 4 січня 1958 р. № 13-р.
  3. Зміст права оперативного управління визначено частиною першою статті 137 Господарського кодексу України – це повноваження щодо володіння, користування і розпорядження майном. Окрім того, частиною третьою зазначеної статті та положеннями статті 147 цього Кодексу передбачено, що захист права оперативного управління здійснюється відповідно до положень, встановлених для захисту права власності. У зв’язку з цим необхідно підкреслити, що частиною четвертою статті 41 Конституції України встановлено неможливість протиправного позбавлення права власності.
  4. Відповідно ж до частини другої статті 137 та статті 147 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання (а Верховний Суд України у відносинах користування майном виступає як суб’єкт господарювання), має право вилучати у цієї особи лише надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується не за призначенням.
  5. На сьогодні рішень про вилучення будь-якого майна (будівель, споруд, автомобілів тощо) з оперативного управління Верховного Суду України не існує.
  6. Фактично Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням передав державне майно в оперативне управління одній юридичній особі, не вирішивши питання щодо права оперативного управління на це саме державне майно, належне іншій юридичній особі. Це суперечить принципам здійснення права власності, визначеним статтею 319 Цивільного кодексу України. Так, частиною першою статті 329 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, на підставах, не заборонених законом.
  7. Отже, Розпорядження в частині передачі майна, яке перебуває в оперативному управлінні Верховного Суду України, Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суперечить чинному законодавству щодо захисту права власності.
  8. Крім того, відповідно до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 14 серпня 1998 року № 1682 та Київської міської ради від 23 грудня 2004 року № 959/2369 земельні ділянки площами 0,6971 га і 0,8766 га, призначені для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель по вул. П. Орлика 4 і 4-а, надані в постійне користування Верховному Суду України, що посвідчено відповідними державними актами. При цьому стаття 152 Земельного кодексу України встановлює захист прав землекористувачів нарівні із захистом прав власників земельних ділянок.
  9. На підставі зазначених актів, а також згаданих вище розпоряджень Кабінету Міністрів України від 3 березня 1995 року № 133-р (із змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 1995 року № 718-р) і Ради Міністрів УРСР від 16 листопада 1957 року № 1280-р, саме Верховний Суд України укладає договори з іншими учасниками відносин у сфері господарювання стосовно енергопостачання, водопостачання до адміністративних будівель по вул. П. Орлика, 4 і 4-а, водовідведення тощо.
  10. Реалізація Розпорядження щодо надання зазначених вище будівель в оперативне управління Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призведе до конфліктної ситуації. Зокрема, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Оскільки будівлі і споруди залишаються в оперативному управлінні Верховного Суду України, то і земельні ділянки також залишаються в його користуванні, і законних підстав для вилучення у нього цих ділянок немає.
  11. Крім того, зазначене рішення Уряду суперечить чинному законодавству з таких підстав:

1)               як зазначено вище, у Розпорядженні йдеться про передачу, крім двох будівель по вул. П. Орлика, 4 та 4-а, індивідуально не визначеного майна – господарських споруд та іншого майна, у тому числі автомобілів. При цьому незрозуміло, про які саме господарські споруди, а також про яке саме майно та інше майно йдеться, відповідно, у пунктах 1 і 2 Розпорядження. Адже під майном взагалі в законодавстві України розуміється не лише, наприклад, меблі та оргтехніка чи інші речі, а й сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (див. статтю 190 Цивільного кодексу України), сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), у тому числі малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів, гроші у національній та іноземній валюті, цінні папери тощо (див. статтю 139 Господарського кодексу України), земельні ділянки (див. статтю 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Так само неясно, про які саме автомобілі, які слід передати «разом з будівлями», йдеться у Розпорядженні. Тим більше, що автомобілі не є невід’ємною складовою будівель по вул. П. Орлика, 4 і 4-а або будь-яких господарських споруд.

2)               відповідно до підпункту «б» пункту 2 Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482, об’єктом передачі є будівлі, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об’єкт). Господарські споруди, про які йдеться в Розпорядженні, в окрему облікову одиницю не виділялися (розподільчий баланс не складався) і у Розпорядженні вони не значаться як інвентарний об’єкт.

3)               всупереч абзацу п’ятому пункту 5 зазначеного Положення передача будь-якого майна, що є об’єктом права державної власності і перебуває в оперативному управлінні Верховного Суду України, з Верховним Судом України не погоджувалась. Хоча при цьому,  Верховний Суд України не заперечував, що на сьогодні у зв’язку зі звільненням окремих суддів та переходом суддів та працівників апарату до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у Верховному Суді України з’являється майно, яке не використовується. Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ навіть було запропоновано визначити відповідне майно та у встановленому законодавством порядку клопотати про прийняття рішення про його передачу.

4)               як вже зазначалось вище, згідно з частиною другою статті 137 та статтею 147 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання (у даному випадку за Верховним Судом України), має право вилучати у цього суб’єкта лише надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується не за призначенням. Проте на сьогодні не існує жодних задокументованих даних, які свідчили б, що зазначені вище будівлі, пов’язані з ними господарські споруди, а також усі автомобілі, закріплені за Верховним Судом України на праві оперативного управління, ним не використовуються або використовується не за призначенням, або є надлишковими.

ІІІ. Щодо порушення прав й інтересів Верховного Суду України

  1. Вищенаведене свідчить, що Розпорядження порушує майнові права Верховного Суду України щодо здійснення права оперативного управління державним майном.
  2. Відповідно до абзацу шостого пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Закону судді Верховного Суду України, не переведені до вищих спеціалізованих судів чи інших судів загальної юрисдикції, здійснюють свої повноваження до звільнення з посади відповідно до частини п’ятої статті 126 Конституції України. На сьогодні у Верховному Суді працює 59 суддів. Отже, Розпорядження унеможливлює виконання Верховним Судом України положення частини другої статті 133 Закону «Про судоустрій та статус судів», відповідно до якого кожен суддя має бути забезпечений окремим кабінетом, робочим місцем і необхідними засобами. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 151 цього ж Закону, кожен суддя Верховного Суду України має помічника, а згідно зі статтями 41, 116, 147, 150–153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяльність Верховного Суду України забезпечується його апаратом, до складу якого входять, крім помічників суддів, керівник апарату, заступник керівника апарату, секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники, працівники бібліотеки та інші державні службовці. Цей же Закон та інші акти законодавства України зобов’язують Верховний Суд України до створення канцелярії, кадрової, фінансової, матеріально-технічної і юридичної служб, мобілізаційного та першого відділів, інших управлінь та відділів. Усі працівники апарату Верховного Суду України мають бути забезпечені робочим місцем відповідно до санітарних норм та іншими необхідними засобами.
  3. Кабінет Міністрів України згідно з положеннями частини другої статті 6, частини другої статті 19 та частини третьої статті 113 Конституції України у своїй діяльності зобов’язаний керуватися цією Конституцією та законами України, зокрема і Законом «Про судоустрій і статус суддів», здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України і діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
  4. Підсумовуючи, слід зазначити, що Кабінет Міністрів України, приймаючи Розпорядження від 10 листопада 2010 року «Про розміщення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ», порушив вимоги вищенаведених положень Основного Закону України, зокрема:

1)               вийшов за межі припису частин четвертої і п’ятої статті 41 Конституції України, протиправно обмеживши Верховний Суд України у праві користування будівлями, спорудами та іншим майном та земельними ділянками, і порушив при цьому вимоги статей 137, 147 Господарського кодексу України, статей 319, 329 Цивільного кодексу України та статі 152 Земельного кодексу України;

2)               порушив приписи абзацу другого підпункту 1 пункту 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими він зобов’язаний лише забезпечити розміщення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і лише в тих адміністративних приміщеннях, де на день набрання чинності Законом розміщувались судові палати у цивільних і кримінальних справах Верховного Суду України;

3)               порушив приписи статей 41, 116, 133, 147, 150–153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими він зобов’язаний забезпечити належні умови для діяльності Верховного Суду України.

  1. На підставі частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
  2. Таким чином, судді Верховного Суду України продовжують і ще тривалий час будуть продовжувати розглядати як десятки тисяч зазначених справ в порядку, який діяв до набрання чинності Законом, так і кримінальні, цивільні, адміністративні й господарські справи в порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством.
  3. В адміністративному будинку по вул. П. Орлика, 8, який, крім будинків по вул. П. Орлика, 4 і 4-а, є у користуванні Верховного Суду України, неможливо розмістити ні усіх суддів Верховного Суду України разом з помічниками та іншими працівниками апарату суду, ні навіть тільки наявних суддів Верховного Суду України. Адже в адміністративному будинку по вул. П. Орлика, 8, є явно недостатня кількість кабінетів для суддів та працівників апарату Верховного Суду України та інших необхідних приміщень, що забезпечили б його діяльність відповідно до закону.
  4. Відповідно до частини другої статті 11 Закону розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. За загальним правилом, визначеним процесуальним законодавством, судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні – залі судових засідань (наприклад, ч. 3 ст. 158 ЦПК України, ч. 3 ст. 122 КАС України, ст. 74 ГПК України, ч. 2 ст. 271, ч. 12 ст. 303, ч. 2 ст. 307 КПК України тощо).
  5. В адміністративній будівлі Верховного Суду України, розташованій за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, відсутні спеціально обладнані приміщення – зали судових засідань, що є принципово важливим, зокрема для розгляду кримінальних справ. Це ставить під загрозу забезпечення дотримання суддями Верховного Суду України принципів гласності і відкритості судового процесу, форми його проведення, таємниці нарадчої кімнати, дотримання розумних строків розгляду справ та інших вимог закону.
  6. Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Верховного Суду України, а захист цих прав та інтересів, так само як і захист прав, свобод та законних інтересів великої кількості фізичних і юридичних осіб унеможливиться у разі, якщо в приміщеннях адміністративних будівель по вул. П. Орлика, 4 та 4-а буде розміщено Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки це призведе до фактичної паралізації роботи Верховного Суду України, який не має інших приміщень для здійснення правосуддя та іншої передбаченої законом діяльності. До того ж ознаки протиправності Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року № 2088-р є очевидними.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України»,

ПРОШУ ВАС:

1. Скористатися правом, передбаченим пунктом 16 статті 106 Конституції України, і скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів  України  від 10 листопада 2010 р. № 2088-р «Про розміщення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ», як таке, що грубо порушує вимоги Конституції України та її закони.

Про результати розгляду цього депутатського звернення прошу повідомити мене в установлений законом 10-денний строк.

З повагою,

Ю.Кармазін

Народний депутат України,

Перший заступник Голови Комітету з питань правосуддя

Голова партії захисників Вітчизни

Популярность: 8% [?]