20 років Декларації про державний суверенітет: здобутки та втрати

16 липня Україна святкувала 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет. Високопосадовці і парламентарі зібралися під куполом парламенту на урочисте засідання.  Що вдалось і що не вдалось протягом цих двадцяти років – в нашому короткому матеріалі.

Рівно 20 років тому, 16 липня 1990 року, було прийнято Декларацію про державний суверенітет. Депутати  Верховної Ради тодішньої радянської України проголосували за документ, що відкрив принципово нову сторінку в нашій історії. В Декларації було визначено найпринциповіші позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Саме спираючись на Декларацію, Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом із державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

Декларація — це чітка програма здобуття незалежності й побудови Української держави національного типу, в європейській традиції. Якщо підняти рішення Верховної Ради після 16 липня 1990 року — видно, як крок за кроком Україна йде до незалежності. У програмі переходу до ринкової економіки, прийнятій у першому читанні в 1990 році, записано, що в Україні мають бути свої гроші. Далі була постанова про проходження строкової військової служби в Україні і відкликано з гарячих точок українських хлопців (на виконання вимог студентського голодування. – Ред.). У жовтні 1990–го було також рішення про верховенство Конституції і законів України на території УРСР.

Українська влада у своїй діяльності задля зміцнення державності зобов'язана керуватися принципами, закладеними у Декларації про державний суверенітет України.

На превеликий жаль, сьогодні, є спроби перетворити Декларацію на документ, що діє проти Української держави. Україна втрачає проведення самостійної політики, енергетичну незалежність, втрачає національну ідентичність. Створюються всі умови щодо культурного та ідейного підпорядкування України культурі інших держав, зраджуються національні інтереси України.

Саме з дня проголошення Декларації про державний суверенітет в історії української держави почався новий відлік. Воля України, яка була здобута у важкій боротьбі великою кількістю поколінь українців і проголошення Декларації про державний суверенітет –  буде невід'ємною цінністю нашого життя. Ніщо не зможе зламати волю нашого народу до свободи, до Незалежності, до права формувати своє життя самостійно.

Декларація про державний суверенітет України складається з 10 розділів:

I. Самовизначення української нації. II. Народовладдя. IIІ. Державна влада. IV. Громадянство. V. Територіальне верховенство. VI. Економічна самостійність. VII. Екологічна безпека. VIII. Культурний розвиток. IX. Зовнішня і внутрішня безпека. X. Міжнародні відносини.

Основні положення Декларації:

— верховенство Конституції та законів Української РСР над союзними законами; самостійність України у вирішенні питань економіки, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин, освіти, екології, культурного розвитку;

— власне громадянство УРСР;

— недоторканність існуючих кордонів України;

— право на власні Збройні сили; наявність в Україні власних внутрішніх військ та органів державної безпеки;

— миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

— поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову;

— потреба піклуватися про задоволення національно–культурних потреб українців за межами Республіки;

— можливість впровадження своєї грошової одиниці (при необхідності);

— Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладенні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладення союзного договору.

Процес нормативної реалізації принципів Декларації почався незабаром після її прийняття. Так, 3 серпня 1990 року набув чинності закон «Про економічну самостійність Української РСР».