Юрій Кармазін: «Це спроба державного перевороту за допомогою колосальних грошей, прикрита правоохоронними органами»

«Це спроба державного перевороту за допомогою колосальних грошей, прикрита правоохоронними органами». Про прямі докази щодо підкупу суддів, Президента та Вітренко — лише для І-Репортера у перерві між судовими засіданнями розповів Юрій Кармазін.

На вашу думку, чи є рішення суду чесним?

Безумовно суду є замовлення на рішення.

Хто дав це замовлення?

Влада, а хто ж. Та, за яку ми боролися, от і напоролися, що фальсифікації більші, ніж при Кучмі. Порядки вже стали гірші. Ще такого ніколи не було в судах, щоб шнурки давали команди і розмір хабарів був таким, як зараз. Це просто фантастика! Всім це по барабану! Нічого не виконується! Це ж я свідомо і самокритично говорю, адже я за цю владу боровся

Але ж ви в когорті цієї влади йшли на президентські вибори. Ви були в блоці «Наша Україна». А на парламентські вибори пішли самостійно. Чому?

Саме тому, що всім байдуже – і стало причиною мого виходу з партії.

Попри всі докази, які ви представили на суді, міжнародні спостерігачі заявляють, що порушень не було.

Хоч іноземні спостерігачі схвалили: «Ви знаєте, у вас гарно пройшли вибори, більш-менш рівно». Але про яку рівність можна говорити, коли на виборчу кампанію використовувалися мільярди і це ніде не лімітувалося. Це дурістіка. Скільки ти вкрав – стільки ж і забереш потім. Ось в чому абсурд. А в мене нема тих грошей, щоб вкласти. Хіба це рівність? Якщо це рівність – то я Папа Римський. А я ніколи ним не стану. Я знаю, що спостерігачі хотіли зробити різницю між Білорусією та Україною. Вони хотіли показати, що засуджують і карають Білорусь і добре ставляться до України.

ЦВК перетворила приміщення суду фактично на свій філіал – кімнату окрему отримала, поставила папери, опечатує їх. А ми, сторони, і я, народний депутат України, обраний тричі вже народом, маю носити з собою 40 кг паперу. І це така рівність у нас існує. Вони заявляють 10 представників, 6 членів ЦВК, плюс 4 працівники. Тепер до цих приєдналися ще 4 технічні працівники. І всі вони сидять – нічого не роблять – зубоскалять, замість того, аби працювати. Я вам скажу, що фантастичні речі творять в нашій державі.

Чому Президент не зупиняє цю корупцію, злочини. Він що, не бачить, не чує, чи на нього теж тиснуть?

Я вважаю, що Президент правильно зреагував зразу – миттєво. Він сказав, що треба перерахувати кругом, де є сумніви, і правоохоронні органи мають включитися у цю роботу. Але після того, як на послів США, інших представників закордонних держав почала виходити Юлія Тимошенко — вони почали тиснути на Секретаріат Президента та Президента. Тоді все повернулося в інший бік. Вони пояснювали йому, що «ось ви порахували неправильно, там є порушення – таким чином визнається, що не змінилася влада і влада допустила, що такі порушення були. Тому і вам не вигідно про ці порушення казати».

Сьогодні на суді свідок заявила, що і у «Нашої України» крали голоси, але вони не протестували. Чому?

Тому що були розподілені сфери впливу. Не знаю, чи це був Пакт, чи це була просто джентельментська згода «не лізь в мої справи і я не полізу в твої», але після цього Захід був відведений для «Нашої України», центр – для Тимошенко, а Схід та Південь – для Регіонів. Адже сьогодні у суді свідок сказала, що їй говорили 10% додавати Регіонам. Це ж зразу тричі вони проходять до Парламент. А ці фальсифікації були в Луганській області, де кількість населення ну трішки менша, ніж у Донецькій. Це – три Волинські області.

Як на це зреагував суд?

Судді почали трохи червоніти. Я зрозумів, що вони знаходяться під значним тиском влади. Це зрозуміло, адже сьогодні зранку «Голос Америки» передав, що вердикт суду буде оголошений о 17 годині. І це в той час, коли ще не допитаний жодний свідок, не досліджені докази…

До речі, іронія долі, але зараз давала свідчення Олена Бережна. Вона була заступником керівника штабу «Нашої України» з юридичних питань на Президентських виборах. І її блискавична реакція тоді на ці порушення, і ті докази, які вона надавала – лягли в основу того, аби Ющенка все-таки визнали Президентом. Ось в чому іронія долі! І виходить, що сьогодні тих людей, які привели до влади Президента – Президент не хоче не те, що почути, а й побачити!

А вам не здається, що суд вже давно виніс своє рішення?

Ви знаєте, я все своє життя пропрацював в правоохоронних органах. Я працював в суді і хочу вірити, що правосуддя в Україні ще не вбито. Я хочу вірити. Але, за поведінкою суддів я погоджуюся, що вердикт вже є. Адже ніхто з суддів крім головуючого за весь час не задав жодного питання. Суддям все зрозуміло! Деякий час суддя вів себе навіть, як адвокат пані Ставнійчук. Ну, знаєте, кожному в житті своє робити і відстоювати. Я впевнений, що це шило просто не можна втримувати в мішку і рано чи пізно – воно вилізе.

Але ті безпрецедентні факти, які зараз спливають… Дивіться. Прийняте рішення апеляційним судом про перерахунок голосів по Київській раді. Тиждень це рішення свідомо не виконується. Потім знаходяться важелі впливу на суддів і маємо безпрецедентне рішення – скасовується власне рішення апеляційною інстанцією. Це взагалі не передбачено законом. У нас я вже нічому не дивуюся. Я запитую, що у нас зараз – 37 рік? Очевидно, що якісь елементи тоталітаризму вже з’являються. Але я можу сказати, що такі елементи були за часів пізнього Кучми, а ранній Кучма відрізнявся демократизмом. Мене ці елементи надзвичайно дивують.

Чи маєте ви факти тиску на суддів з боку влади?

Оскільки я сам був суддею, то багато суддів знаю. Телефонував своїм друзям і запитував «Ну як, хлопці, що там буде?». Вони мені казали, що «після тієї вказівки, яку ми отримали з Адміністрації президента – винесене рішення про перерахунок буде значити автоматичне звільнення за любими підставами». Після цього я свого товариша обізвав педарастом, і сказав, що його зґвалтували. Це страшно! Побудова такої держави – це вже страшно! Це значить, що рано чи пізно цей пухир лопне.

Ваші погляди та переконання, які ви декларували під час виборів, не співпадають з поглядами Н. Вітренко. Але в суді ви разом. Чому?

Я у цьому суді вже зробив висновки. Якби був 1% бар’єр, то у Вітренко було б 0,99%. Звичайно, у нас є розбіжності. Вона трохи в російську сторону повернута. Але коли стало питання справедливості – мене запитали, чи міг би я зустрітися з Вітренко з приводу справедливості. І я сказав, що в цих питаннях ми можемо співпрацювати з усіма політичними силами, в тому числі, і з Регіонами.

Але про фальсифікації заявляли не лише партії-аутсайдери, а й переможці….

Мене дуже дивує, що керівники «Нашої України» перші п’ять діб заявляли про фальсифікації на Сході і в Центрі. Соціалісти теж таке заявляли. І навіть устами Вінського, другої особи в соцпартії, а в деяких випадках і не зовсім другої, бо ми знаємо, хто реально нею керує, заявлено, що та політична партія, яка не проголосує за перерахунок — займалася фальсифікацією. Але його політична сила і він сам не проголосували. Та ж сама Юлія Тимошенко показувала порожні протоколи, але коли донецькі показали їй їх протоколи, то — баш на баш. І для чого той народ? Кому він потрібен?

І все-таки, хто крав голоси?

Я впевнений, що фальсифікації робила не «Наша Україна». Це робили БЮТ та Регіони. Мені здається, що у нас вже стає правилом – якщо ти при владі – закон не для тебе.

В чому ж справа? Ми вибрали не ту владу?

Я думаю, виною є те, що у владі залишилися старі люди. Той самий Прем’єр-міністр Юрій Єхануров. Він абсолютно нормально жив з Кучмою, з Януковичем, Ющенком. І буде жити ще при десяти Прем’єрах і Президентах. В нього випрацювався вже політичний імунітет. Очевидно, ці фальсифікації були задумані зараннє.

Я вважаю, що правоохоронна система у нас не те що молода. Вона – зіпсована. Вона живе в очікувані – а що зараз буде? Ну прийде Тимошенко до влади, а я буду розкривати її фальсифікації? Та мене ж зітруть у порошок. Люди бояться. Очевидно, багато років генетично вибивали кращих. Я вважаю, що це спроба державного перевороту за допомогою колосальних грошей, прикрита правоохоронними органами.

На вашу думку, чи буде Тимошенко Прем’єром?

Я вважаю, що вона ним не може бути. Ми зараз стоїмо на тому місці, де, я пам’ятаю, стояв, розмовляв з людьми і дзвонила Тимошенко. Раз, другий, третій. Просила про допомогу. По її родичам, по суддям. Я завжди відкликався. Але коли я потім вивчив всі ці справи, за які вона мене просила – зрозумів, наскільки це страшно – відгукуватися на жалість. Кожен, хто їй допомагав – робив зло. І я покаявся. Я потім читав Біблію і зрозумів, що треба вміти казати ні.

Якою ви бачите коаліцію?

Ніякою. На обмані нічого не зробиш. У нас неправильна форма парламенту. На другому місці мала бути «Наша Україна» і лише на третьому – БЮТ. Найгірше те, що у людей знову з’являється зневіра до влади – як не голосуй – все одно погано буде. Особисто я, як громадянин, цю владу не визнаю і буду боротися з нею любими засобами!